Реформи через пень–колоду

Щойно розпочатий 2010—2011 навчальний рік ознаменувався небувалою кількістю сподівань і розчарувань. Сподівань на те, що все–таки здоровий глузд у лавах урядовців переможе і відкату в розпочатих реформах не буде. Розчарувань у тому, що здача позицій таки відбулася і прогресивна громадськість ніяк цій справі завадити не може. Та реальність перевершила всі найгірші прогнози. Бо стало зрозуміло, що про нову стратегію освіти і взагалі про будь–які ґрунтовні професійні підходи в цій галузі не йдеться. Створене попередниками охоче ламається, а нічого якісно нового не пропонується. Звичайно, видимість бурхливої реформаторської діяльності створюється, але робиться це настільки непрофесійно і через пень–колоду, що стає не просто соромно, а «за державу образливо», як казав герой відомого фільму.

Отож що отримали і чого не дочекалися від «команди професіоналів» наші школярі та їхнi вчителі у новому, 2010—2011, році?

Підручник як політичне сито

«Навчальний рік учителі розпочали у стані тривоги. З одного боку, через брак підручників. З іншого — через те, що багато необхідних документів, пов’язаних із поверненням до 11–річної школи, надійшли буквально напередодні нового навчального року», — акцентувала на прес–конференції Лілія Гриневич, координатор напряму «Суспільство знань» в Уряді змін.

Особливо гостро стоїть сьогодні проблема підручників. Не обминула вона навіть першачків. Деякі з них не змогли 1 вересня покласти до ранців традиційні «Букварі». У старшій школі ситуація, здавалося б, краща — електронні варіанти посібників розміщені на сайті Міносвіти. Та насправді це не є виходом, адже для того, щоб роздрукувати посібник, потрібно мати, по–перше, доступ до інтернету (що не завжди реально не лише для сільських, а й для багатьох міських шкіл). По–друге, знайти гроші на папір, картриджі, ксерокси.

Зазначають експерти і низьку якість підготовки нових підручників. Ольга Айвазовська, голова Громадянської мережі «Опора», зауважила, що перші розділи підручників, які викладені на сайті Міносвіти, містять надзвичайно багато граматичних та орфографічних помилок. «Напевне, ці підручники поки що не редаговані. Але, тим не менше, який поверховий підхід до створення продукту для дітей!» — каже пані Ольга.

Залишається інтригою обіцяний новою владою «деполітизований» підручник з історії України для 5–го класу. Ніхто з широкого загалу вчителів–істориків його ще не тримав у руках. Та деяка інформація про нього вже є.

Як розповів «Українській правді» автор «старого» посібника Віктор Мисан, з нової програми за вказівкою чиновників вилучені теми про героїв Крут, Українських Січових Стрільців, визвольну боротьбу УПА в роки Другої світової війни, суспільно–політичні події і життя в Україні початку ХХІ століття, легенду про золото Полуботка тощо. За словами автора підручника, значна частина змін у програмі стосується російської політики в Україні: «Втручання в авторський текст розпочалося з матеріалів, де описані часи Хмельниччини. Більшість міністерських рекомендацій пов’язана з формуванням дещо іншого, не агресивного образу нашого східного сусіда — Росії. Наприклад, в параграфі «Гетьманщина» в абзаці «На півдні запанували турки й татари. На заході чинили розправу поляки. На сході на Гетьманщину наступали російські урядовцi» пропонувалося прибрати останнє речення про російських урядовців. Я мав замінити фото Романа Шухевича на Сидора Ковпака та написати, що загони УПА воювали проти радянських військ і партизан. А те, що вони воювали і проти нацистів — викинути!». Останнього варіанта свого правленого–переправленого дітища сам автор не бачив.

За словами Лілії Гриневич, у підручнику з історії для п’ятого класу зі словосполучення «штучний Голодомор» вилучено слово «штучний». Експерт висловила стурбованість намаганнями Міносвіти змінити ідеологічні засади освіти: «Це дуже тривожить. Оскільки впродовж навчання в школі закладається система цінностей, яка потім стає основою патріотизму. І нинішній наступ на ідеологічні засади в нашій освіті може призвести до абсолютно неочікуваних результатів, які ми відчуємо за три–п’ять років».

Ольга Айвазовська вважає, що сьогодні МОН відмовляється від більш прогресивної системи освіти і повертається до старої, стандартної форми навчання, «коли підручники змінюються від уряду до уряду і від міністра до міністра». «У результаті дитина за 11 років у школі може пройти через таке політичне сито ідеологічної дезорієнтації, що просто не зможе бути повноцінним громадянином у цій країні», — каже експерт.

Збій у програмі

Програми навчальних предметів для нової, 11–річної, школи — тема окремої розмови і особливий головний біль педагогів. За інформацією громадської організації «Центр освітнього моніторингу», з більшості навчальних дисциплін програми укладені неякісно й формально, за принципом «аби було». У деяких із них (хімія, світова література, всесвітня історія, біологія) немає важливого елемента — пояснювальної записки. Саме в ній укладачі програми мають сформулювати цілі і задачі викладання курсу, особливості його побудови тощо. Ну а ті програми, що мають пояснювальну записку, не можуть похвалитися її якістю, адже цей важливий документ або «списаний» із програм 12–річної школи без жодних доповнень і пояснень (наприклад, у програмі з математики), або укладений із недотриманням методичних параметрів.

Міністр освіти Дмитро Табачник запевнив, що шестиденки у школах не буде, а кількість уроків не збільшиться. Яким чином? На думку фахівців «Центру освітнього моніторингу», аналіз новоукладених програм для 10 класу показав, що їхнi автори йшли двома найпростішими і найгіршими шляхами: повністю чи частково вилучали матеріал «зайвого» 12–класу (наприклад, як у програмі з математики тему, на яку відводилося у 11–12 класі 46 уроків, пропонується вивчити за 14 уроків у 11–му) або переносили його у програму 10–11 класу. Та в останньому випадку ми отримуємо перевантаження учнів і порушення логіки викладання предмета.

Замість післямови

Зліплені нашвидкуруч програми, недороблені, недодруковані, заідеологізовані підручники — саме такий подарунок у новому навчальному році приготувала нашим дітям нова влада. І як тут не пригадати перші дні її керування і гучні обіцянки підняти якість освіти, ввійти у рейтинги найкращих вишів світу, стати конкурентоспроможними? На узбіччі світового освітнього процесу, де ми скоро зможемо опинитися, навряд чи буде сенс про все це піклуватися.

ДУМКА З ПРИВОДУ

Іван Петрович,
 читель історії:

— Ці зміни в освіті вже неабияк стомили! То навчаємося 12 років і перероблюємо всі програми і підручники, то навчаємося 11 років і все міняємо... Мені вже байдуже, яких поглядів дотримується сьогоднішнє Міністерство освіти. Я веду уроки так, як готувався влітку і як працював минулі роки. Дітям надиктовую конспект, і вони за своїми записами готуються вдома.

Олена Олексіївна, у
читель хімії:

— Інтернету в мене немає, у більшості моїх учнів також. От хай спочатку чиновники підключать безкоштовно мене (бо моя зарплатня у тисячу гривень не дозволяє розкошувати) і кожного з моїх учнів (особливо з багатодітних і малозабезпечених сімей) до мережі, а тоді вже ми зможемо оцінити останні програми та ідеї Міносвіти й скористатися електронними підручниками. Поки що ж навіть нові програми зі своїх предметів ми, педагоги, купуємо за власні кошти, хоча раніше отримували безкоштовно (а це — 20 гривень, за які можна придбати п’ять буханців хліба).

Галина Олегівна,
управлінець:

— Про що ви говорите, які електронні версії підручників! Наше управління освіти вперше за мою багаторічну роботу не отримало коштів не лише на інтернет, телефон, передплату періодичних видань, а й навіть на передплату Збірки наказів Міністерства освіти і науки. А ми ж повинні керувати вчителями і бути в курсі всіх справ!