Дарина Зевіна: Фелпс для мене не орієнтир

Напередодні старту I Юнацької олімпіади в Сінгапурі у плавальному господарстві України говорили про необхідність суттєвого омолодження нашої команди. Тепер же, після завершення планетарних молодіжних змагань, вже ні в кого не виникає сумнівів, що наступні висоти наша жіноча збірна підкорюватиме на чолі з олімпійською чемпіонкою серед молоді в плаванні на спині (дистанція 100 м) Дариною Зевіною. Із Сінгапуру Даша привезла також «срібло» і «бронзу» за дві інші дистанції.

Незважаючи на численні перемоги Дарини у своїй віковій категорії, говорити про народження нової «Золотої рибки», якою була для України Яна Клочкова, ще зарано. Власне, й тренер 16–річної киянки, її батько Юрій Зевін, каже, що такі генії, як Клочкова, народжуються раз на сто років. Хоча, проаналізувавши кар’єру обох плавчинь, кореспондент «УМ» знайшов немало спільного. У 15 років і Зевіна, і Клочкова, представляючи спорттовариство «Динамо», здобули кілька перемог на юнацьких європейських першостях. У 16 років Яна мала в активі першу дорослу медаль планетарних змагань. У такому ж віці наступного року в Шанхаї Дарина дебютуватиме на чемпіонаті світу серед дорослих. У 17 Клочковій підкорився Олімп. Якщо все піде за планом, то й наша сьогоднішня співрозмовниця зможе привезти з Лондонської Олімпіади розкішний подарунок собі до повноліття.

Аби зрозуміти настрої в сімейному тандемі Зевіних, кореспондент «УМ» зустрівся з ним у столичному басейні «Юність». Саме тут п’ять днів на тиждень, двічі на день під керівництвом тата тренується майбутнє українського плавання на ім’я Дарина.

«Батько й зараз каже, що я не вмію плавати»

— Дарино, більшість спортсменів упродовж усієї кар’єри мріють здобути бодай одну нагороду на великих змаганнях, а тобі вдалося аж тричі зійти на п’єдестал I Юнацьких ігор. Які завдання стояли перед тобою напередодні старту молодіжної Олімпіади?

— Перед від’їздом до Сінгапуру я розраховувала потрапити до фіналу, ми з тренером планували показати високий результат. Загалом, якщо демонструєш хороший час на дистанції, то зазвичай маєш добру нагоду отримати медаль.

— Як ти сприйняла свій успіх на цих змаганнях?

— Дуже зраділа. Але не більше того.

— Як на мене, то нічого особливого не сталося, — це вже бере слово Юрій Зевін. — Дарина — обстріляний боєць, і цю нагороду сприйняла, як і всі попередні. Вона вже два роки поспіль перемагає на європейських чемпіонатах серед юніорів, ну а тепер виявилася найсильнішою серед світової молоді. Загалом, ці змагання дали нам нагоду подивитися, як плавають азіати, американці. А робити з перемоги на цій Олімпіаді величезне досягнення не слід.

—Одразу після здобутого «золота» Сінгапуру в ЗМІ з’явилися критичні слова твого тренера. Він справді тобі сказав, що ти не вмієш плавати?!

— Узагалі, ці слова він говорить мені постійно, незалежно від того, як я пливу, добре чи погано. Я не знаю, що мені потрібно зробити, щоб тато сказав, що я вмію плавати!

Ю. З.: — Коли на табло навпроти прізвища «Зевіна» засвітяться літери «WR» (світовий рекорд), от тоді й пролунає слово «добре».

— А як на тебе діє така критика? Руки не опускаються?

— До неї я вже звикла, тому особливо на такі висловлювання не реагую.

«Хочу потрапити на дорослу Олімпіаду–2012, але ще не готова брати на себе відповідальність»

— Які враження залишилися від урочистого прийому в Президента після повернення з Юнацької олімпіади?

— Президент привітав нас, подякував за те, що ми прославляємо свою державу. Сказав, що буде й надалі нас підтримувати. Якщо так, то за це йому велика вдячність. Загалом мені сподобалося.

— Певно, ти отримала чималу кількість вітань з успіхом на Іграх молоді. Чиє привітання для тебе найдорожче?

— Найбільше значення для мене мають вітання, отримані від членів моєї родини. Те що, моя сім’я мною пишається, для мене найголовніше.

— Більшість спортсменів не любить будувати далекосяжні плани. Тож запитаю про твої найближчі завдання.

— Хочу потрапити на дорослу літню Олімпіаду, що відбудеться в 2012 році в Лондоні. Таких завдань, щоб поїхати і обов’язково виграти там медалі, я перед собою не ставлю. Зараз для мене головне — здобувати змагальний досвід, поліпшувати результати.

— Як вважаєш, потрапити до Лондона буде складно?

— Не знаю. Я ще не бачила тих нормативів, які запропонує МОК.

Ю. З.: — Улітку наступного року в Шанхаї відбудеться чемпіонат світу. Раніше на планетарні форуми кожна федерація відправляла чемпіона країни. Зараз же цього замало. Щоб потрапити туди, потрібно виконати норматив. Таким же правилом керуватиметься МОК, коли роздаватиме олімпійські ліцензії. Показав потрібний результат — їдеш на Ігри, не показав — не маєш права брати участь, навіть якщо ти син президента. Ми вже виконали нормативи для світової першості на 100 і 200 метрів, тож спокійно готуємося до поїздки в Китай.

— Дарино, головний тренер Сергій Бондар неодноразово повторює, що ти — опора і майбутній лідер нашої збірної. Як гадаєш, зможеш повести за собою дорослу команду в Лондоні?

— Якщо чесно, то я не зов­сім згодна з його думкою. Хоча йому вирішувати, він — голов­ний тренер. Зараз я ще не готова взяти на себе такий тягар відповідальності. Хоча до Ігор–2012 ще два роки. Поживемо — побачимо.

Ю. З.: — На речі потрібно дивитися реально. Зараз ми прощаємося з «юніорами» й одразу переходимо в категорію «дорослих». Щоб дорости до їхніх результатів просто фізично, потрібно два–три роки. Якщо ми це встигнемо зробити, будемо конкурувати з дорослими на одному рівні в 2012 році. А якщо ні, тоді потрібно будувати плани на 2016–й.

«Першого вересня я вже була на уроках»

— У тебе день народження — 1 вересня. З чим ти насамперед асоціюєш цю дату — з Днем знань чи таки зі своїм народженням?

— Звичайно, з Днем народження.

— Певно, інколи могла й не піти на перший дзвоник?

— Бувало, але цього року ходила. Адже для мене почався останній навчальний рік у школі.

— Які твої улюблені предмети?

— Не знаю... Певно, всі, крім математики. Точніше, мені подобається те, де потрібно читати, писати, — українська та зарубіжна літератури, англійська мова. Математику, фізику, хімію я просто не розумію.

— Ця Олімпіада проходила під гаслами спортивно–освітнього заходу. Спортивну його частину бачили й чули всі, а от іншу, просвітницьку, — лише безпосередні учасники. Розкажи трохи про цей бік медалі.

— В Олімпійському селищі стояли намети, де були культурно–історичні експозиції всіх країн–учасниць, розбиті за географічним принципом: Європа, Азія, Америка. Кожен спортсмен у будь–який час міг відвідати цю виставку. Також для всіх учасників організатори підготували подорожі на острови біля міста Сінгапур. Там проходили різноманітні змагання скаутів.

— А що з цієї програми тобі найбільше запам’яталося?

— На жодну з екскурсій, які починалися рано–вранці, я не потрапила — спочатку весь час забирали змагання, а потім відсипалася. Дуже люблю поспати. Тож організувала культурну програму потім, сама для себе. Зокрема, багато часу проводила в наметі Гондурасу. Шкода, що жодного сувеніру не вдалося взяти на пам’ять. Усе, що стосувалося цієї країни — майки, талісмани, — все розібрали. Популярна країна.

— Чому саме цю країну ти обрала?

— Є в ній щось таке, що мене вже давно приваблює.

Ю. З.: — У дитинстві на тренуваннях я своїх вихованців називав «гондурасами», щоб не лаятися. Пізніше вони дуже здивувалися, коли дізналися, що є така країна. Виходить, що це слово сильно запало в Даринину душу. Певно, тому вона й вирішила, що це її улюблена країна (сміється).

— Яке враження справив на тебе Сінгапур?

— Красиве місто — навкруги чисто, охайно, завжди поруч привітні люди. Можна сказати, що я побувала в місті майбутнього.

«Годі займатися «фігнею»!»

— Дарино, а які в тебе є ще захоплення?

— На щось інше, окрім плавання, у мене не вистачає часу. Ну, хіба що сон — це друге моє захоплення (сміється).

— Невже немає можливості і з друзями зустрітися?

— Усі мої друзі — в басейні, тому ми там і працюємо, і відпочиваємо.

— Скажи, чи не лякає тебе той факт, що в національній збірній, окрім Ігоря Борисика, скоро не залишиться старожилів, а без конкуренції зі старшими зникнуть стимули для прогресу?

— Ні. А яка різниця, з ким змагатися, з молодими чи дорослими? Узагалі є міжнародні змагання — ось там усі мої головні конкуренти, на яких я буду рівнятися.

— А хто є твоїм орієнтиром у плаванні?

— Ніхто.

— Перед стартом Юнацьких ігор анонсувався «просвітницький» візит до Сінгапуру уславленого плавця Майкла Фелпса. Чи вдалося тобі з ним зустрітися? Можливо, взяла в американця якусь професійну пораду?

— На жаль, Фелпс у Сінгапур не прилетів. Але якби й був, нічого б у нього не запитувала. Для мене цілком достатньо порад і настанов свого тренера–тата.

Ю. З.: — У спорті не повинно бути жодних авторитетів і кумирів, адже перше місце лише одне. Можна поважати своїх суперників, можна ними захоплюватися, але там, на доріжці, потрібно дряпатися, кусатися, душити.

— Певно, після успіхів на ЮОІ ти заробила чималий авторитет серед своїх однолітків. Що ти хотіла б донести до їхнього відома?

— Порадила б їм не займатися «фігнею», а робити щось корисне. У мене є знайомі, які ходять до школи рідше, ніж я, хоча я постійно їжджу на змагання. Я справді не знаю, чим вони займаються. Треба братися за голову.

ДОСЬЄ «УМ»

Зевіна Дарина

Майстер спорту міжнародного класу з плавання (спеціалізація — плавання на спині).

Народилася 1 вересня 1994 р. в Києві.

Чемпіонка I Юнацьких олімпійських ігор на дистанції 100 м на спині, володарка «срібла» — на 50 м, «бронзи» — на 200 м. Кількаразова чемпіонка Європи (2009, 2010) серед юніорів. Багаторазова переможниця національної першості, рекордсменка України.

Представляє товариство «Динамо».

Перший тренер — Валерія Золотаревська. Тренер — Юрій Зевін (батько).

Навчається в 11–му класі київської загальноосвітньої школи №133.

Зріст — 181 см, вага — 63 кг.

Захоплення — музика.