Нічні рейси зернових ешелонів

Білий хліб «Луцький» вже коштує 2,70, чорний «Січовий» — приблизно стільки ж. Найдешевший в Україні волинський хліб, як би не заперечувала цей факт місцева влада, хоч і незначно, але почав дорожчати. Наскільки прискориться цей процес уже найближчим часом, сказати важко: на Волині розгортається безпрецедентний «хлібний скандал», який може стати причиною здорожчання головного продукту харчування. У сховищах, де зберігається збіжжя Аграрного фонду та Держрезерву, тобто зерно, яке належить державі, виявили величезну нестачу. Причому, як розповіли «УМ» в обласному УВС, її розміри ще досі не визначені. І підтверджена «дірка» в державних засіках зростає мало не щодня: спочатку йшлося про 25, потім 35, нарешті остання офіційна цифра — 61 тисяча тонн. В УВС «не для преси» повідомили вже про 72 тисячі й нагадали, що ревізори працюють у поті чола.

«Який хліб?! Та миші з’їли!»

Нестачу зерна в обласному центрі виявили ще у квітні. Але, попри сподівання, очiкуваного ефекту ця звістка не викликала. Директора Луцького КХП–2 Михайла Гнасюка затримали та взяли під варту, але завдяки старанням Апеляційного суду пан Гнасюк швидко вийшов на свободу і, як водиться в такій ситуації, відбув на лікування. Де він перебуває сьогодні і як себе почуває, нині не знають навіть в обласній прокуратурі. Подібний збіг обставин, старанне мовчання Гнасюка, а також масштаби злочину дозволили запідозрити, що директор крав не один. Або принаймні красти йому не заважали. Ті, хто мали стежити за збереженням державного майна.

Перша стріла у бік найвищої посадової особи області, екс–«губернатора» Миколи Романюка, полетіла зовсім недавно. Активіст громадської ініціативи «АнтиКримінальний Моніторинг» Андрій Сажнєв подав позов до суду на колишнього очільника Волині, в якому вимагає визнати незаконною бездіяльність голови ОДА. Тобто, на думку Сажнєва, «губернатор» не виконував своїх повноважень щодо контролю за зберіганням та використанням державного матеріального резерву, і тому позивач просить визнати його винним у службовому недбальстві. Пан Сажнєв вирішив притягти колишнього «губернатора» за зникнення 25 тис. тонн збіжжя — саме така цифра була відомою на кінець серпня, коли готувався позов. Збитки держави становили 35 млн. гривень. Звичайно, не 100 млн. гривень, які вже практично довели слідчі станом на сьогоднішній день, але навіть такі збитки «світять» колишньому керівникові облдержадміністрації позбавленням волі. Якщо, звичайно ж, його провину доведуть правоохоронці та суд.

А це вже дуже не просте питання. У популярному серед посадовців режимі розмови «без диктофона» у можливості довести справу проти екс–«губернатора» до суду сумніваються не лише волинські чиновники, а й правоохоронці. «Заяву пана Сажнєва ми розглядаємо, і наша позиція ґрунтується на тому, що кожен громадянин України може звертатися до органів прокуратури», — дипломатично відповів «УМ» заступник прокурора Волинської області Анатолій Хомич.

«Утома» силовиків — через «закулісні дискусії»?

Сказати, що правоохоронці риють землю у намаганні докопатися до істини в розслідуванні «хлібної справи», було би значним перебільшенням. Перші чотири місяці над справою працювали «відповідно до процесуальних норм». Певне пожвавлення було зафіксовано, коли з’явився позов — і таким чином виник суспільний резонанс.

Свою службову апатію обласні шерлоки холмси звично пояснюють таємницею досудового слідства. Щоправда, іноді розбавляють казенні фрази іншими аргументами — «Директор захворів і не видав наказ про інвентеризацію», «Це ж величезна кількість документів, а ми й так працюємо без вихідних», «За зміну технічно можна переважити не більше ніж 50 тонн зерна: ми ж важимо з точністю до кілограма».

«Відповідальність за цю справу окремі правоохоронні органи затушовують, — по–іншому змалював «УМ» картину подій голова Волинської обласної ради Анатолій Грицюк і провів паралель. — Я вимагаю, щоб на це дали пояснення. Бо, якщо, скажімо, у сільській школі сьогодні зникне стара парта або невчасно спишуть малоцінні речі — силові структури одразу ж дають прес–конференції. А тут усі намагаються показати, що на Волині нічого не трапилося. І взагалі, я не вважаю, що у цьому винен один директор КХП — до справи причетні й інші високопоставлені особи. Скажімо, за службовими обов’язками, за резерв відповідає перша особа виконавчої гілки влади».

Інертність правоохоронців Анатолій Грицюк пояснює відверто як для чиновника такого рангу: «Закулісно готуються різні дискусії». Тобто екс–команда влади намагається декому щось «аргументувати». І робить ліричний відступ у народному, прийнятному для виборців, стилі: «Резонанс в області дуже великий. Куди б я не їздив, з ким би не спілкувався — керівниками господарств, простими людьми — всі цікавляться: «Що із зерном? Що каже прокуратура?». Це ж не машина зерна, це ж ешелони!».

А планували навіть впливати на ринок!..

З усіх моїх луцьких співрозмовників тільки чинний заступник голови Волинської облдержадміністрації Віталій Карпюк вважає, що крадiжка збіжжя ніяк не вплинула на здатність держави регулювати ціни на хлібному ринку — подібний оптимізм залежить від посади. «Зерна в області достатньо, щоб ціни на хліб були стабільними. Ну хіба що на кілька копійок, бо ж усе дорожчає. Хоча... Нині кілограм хліба коштує дорожче, ніж кілограм комбікормів, — м’яко прокоментував він «УМ» статистичні дані і не втримався від ліричного відступу. — А йдеш, бувало, дивишся: у футбол грають батоном, валяється хліб на дорозі. Я його підніму, щоб пташки з’їли»...

«Для чого створюється резерв збіжжя та аграрний фонд? Щоб гасити цінові стрибки. А у нас нині немає, на жаль, зерна, щоб здійснювати подібні впливи», — зізнається Анатолій Грицюк. «В області зерно є. Навіть при тому, що Волинь не зерновий регіон, а якісне збіжжя доводиться завозити, — каже «УМ» інший екс–голова ОДА Володимир Бондар, який займав посаду перед фігурантом «хлібної справи» паном Романюком. — Те, що держава не може нині «викидати» зерно на ринок і таким чином впливати на ціну — це велика проблема держави. Тому ми й маємо подорожчання хліба. Якби такі резерви були, то влада могла б впливати на ціну. А хліб — це, як відомо, стратегічний продукт».

«Щороку з Києва в область присилали документи, які зобов’язували формувати стратегічний запас зерна, — екс–чиновник розповідає про хліб, який ми втратили. — Ідея така була загалом: в області має бути тримісячний запас зерна — на випадок непередбачуваних обставин. Увага до цього збіжжя була завжди: хто б не займав посаду Прем’єр–міністра, ми постійно отримували наказ із Києва, що відповідальність за збереження хліба персонально несе «губернатор». Більше того, ми з моїми колегами з інших областей ініціювали розширення «повноважень» Держкомрезерву — щоб ця структура була регулятором на ринку». На жаль, втілити цю ідею не вийшло: вона розчинилася у повітрі разом із зерном, яке мало відігравати роль стабілізатора.

«Дитинство екс–«губернатора»: від 2 до 5

Кореспондент «УМ» намагався довідатися точку зору головного фігуранта скандалу, колишнього керівника облдержадміністрації Миколи Романюка. На особисту зустріч пан Романюк не погодився, проте стисло відповів на запитання по телефону. «Жодної позовної заяви я не бачив, це піар», — надлаконічно заперечив аргументи своїх опонетів екс–«губернатор» і заявив, що, за своїми посадовими обов’язками, він і не зобов’язаний (!) був стежити за збереженням зерна. І, очевидно, протидіяти його розкраданню також.

Не погоджується екс–голова, що його надмірна виваженість на займаній посаді спровокувала проблеми влади у намаганні регулювати ціни на хлібному ринку. «Я зараз не маю під рукою точних цифр, але знаю, що запасів зерна на Волині досить», — сплутав приватні й державні комори пан Романюк. Мовляв, якщо досить, то навіщо піднімати стільки шуму через якісь «нещасні» 70 тисяч тонн?

Автор позову Андрій Сажнєв вважає, що у разі, коли громадським активістам вдасться довести провину колишнього очільника області, екс–чиновник може отримати цілком реальний термін ув’язнення — від 2 до 5 років. Він не приховує, що позов йому допомагали готувати професійні юристи, і тому каже, що має шанс у судовій суперечці. «Я не чув про подібні випадки в Україні. Мабуть, ми це робимо вперше, — коментує він свою ініціативу «УМ». — А для більшої надійності закликаю небайдужих людей приєднуватися і подавати свої позови: на підставі ст. 6 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 16 Закону «Про місцеві державні адміністрації». Мовляв, від байдужості та недбалості постраждали всі. Тим паче що подавати позов не так уже й важко. «І навіть держмито зовсім не обтяжливе», — написав Сажнєв у своєму блозі.

«Стрілочник» сидітиме стовідсотково!»

Попри всі складнощі з точним зважуванням, правоохоронці сподіваються у найближчому майбутньому таки передати справу до суду. В УВС називають оптимістичну дату — через два місяці, прокуратура міркує реалістичніше — до кінця року. Щоправда, одну справу можуть розділити на кілька проваджень. Тобто, одних вже судитимуть, а роль інших у цей час вивчатиме слідство.

Головна небезпека такого підходу: на лаві підсудних можуть опинитися далеко не всі, хто на те заслуговує. «Як ви гадаєте, посадять тільки «стрілочника» чи й віп–персону?» — поцікавилася «УМ» в анонімного співрозмовника в погонах. «Стрілочник» сидітиме — 100 відсотків!» — м’яко відповів той. За попередніми даними, максимальний термін для цієї особи — 12 років ув’язнення. І буде вкрай несправедливо, якщо натхненники злочину відбудуться легким переляком.

ДОВІДКА «УМ»

Влада, Волинь і корупція

Кримінальні оборудки в області, ниточки від яких тягнуться до екс–губернатора та його команди, не обмежуються «дерибаном» зерна. За останні два роки — 2007—2009 — правоохоронці зафіксували низку не менш гучних фактів.

— Ремонт траси «Київ—Ковель—Ягодин» потрапив до рейтингу «Топ–10 найрезонансніших фактів розкрадання посадовцями державних коштів», складеного МВС України. Підприємство, яке незаконно перемогло в тендері, перерахувало 2,66 млн. гривень фіктивному субпідряднику, а потім привласнило ці кошти.

— До п’яти років позбавлення волі засуджено колишнього голову Ковельської райдержадміністрації Вадима Грищука — з конфіскацією четвертої частини його майна. Чиновник упіймався на хабарі у 10 тис. доларів.

— За отримання 20 тис. доларів затримано керівника іншого району. Нині у цій справі ведеться слідство.

— Генеральна прокуратура займається справою «Волиньрибгоспу»: комерційне підприємство взяло під заставу державного майна кредит на 2 млн. доларів без погодження із власником, тобто державою. Кошти, вважають правоохоронці, витратили не за призначенням. Борг із зарплати становить 97 тис. гривень.

МАСШТАБИ

«Хлібна справа» у цифрах

Аби вивезти з Луцька 72 тисячі тонн збіжжя, потрібно навантажити 1440 звичайних залізничних вагонів або 1060 — підвищеної місткості. Для цього залізницею України мають прослідувати 35—50 позапланових великотоннажних ешелонів. Навіть на перший погляд, це неймовірні масштаби для скромного директора КХП.

Зі «зниклого» на Волині збіжжя можна було спекти 144 млн. буханців хліба. Отже, у кожного громадянина України, включно з немовлятами, у цій західній області украли три (!) буханці.