Закони курортної зони

Ризикну припустити, що чи не найсприятливіший клімат для тіньових інвестицій — у Бердянську. Свого часу «УМ» оприлюднювала підбірку фактів щодо оборудок тринькання майна міськводоканалу та інших комунальних підприємств, а також у земельній сфері курортного містечка: днями сесія міськради пошматувала на 250 приватних ділянок ще відразу чотирнадцять гектарів рекреаційної зони! Не менше тіньових схем задіяно і в царині масового оздоровлення відпочивальників у приватних «туристичних притулках» і котеджах, котрими грошовиті «нові українці» змережили як узбережжя Бердянської коси, так і центр міста, прилеглі до Азовського моря мікрорайони.

Податок на торгiвлю тілом

І люд пре — з болячками і без них. Цьогорічна спека «доправила» на бердянські береги понад півмільйона відпочивальників, і лише кожний п’ятий — прибулець iз путівкою в кишені. «Дикуни» завше були на курорті основним годувальником власників і базових єврокотеджів і надбудов–«укрхалабуд». Навіть у примітивній кімнатці, десь під дахом будинку господаря, доба улітку вартувала півсотні гривень, однак люд і тут «оздоровлювався», бо ж мало хто спроможний платити сотні «зелених» за номер–люкс — із кондиціонерами і, якщо є потреба, з не лише дівчатками.

Секс–індустрія у Бердянську, до речі, враховує припортову специфіку міста, і для моряків–іноземців не проблема — «розслабитися» після тривалого накопичення пристрасті до жіноцтва. У районі морського порту функціонує, плещуть не злі язики, принаймні з десяток необхідних для специфічного відпочинку (під «дахом»–охороною правоохоронців) квартир. Їхні власники на збитки не скаржаться, проте не мають, ясна річ, жодних фінансових зобов’язань перед державою. «В Совєтском Союзє секса нєт!» ніби й донині, якщо затяті моралісти проти узаконення «бізнесу під червоними ліхтарями». Українські ж реалії такі, що, з огляду на дефіцит казни (і профіцит не «казна–чого»), у бодай курортних і припортових містах давно пора задіяти щось на кшталт вільних економічних зон. Ризик новації один: організатори узаконеної секс–індустрії навряд чи сплачуватимуть податки з такою ж ретельністю, як наразі вони «відстiбують», скажімо, силовикам.

Що більше: 30 тисяч чи 200 мільйонів?

Бізнесувати чесно в Україні ніколи не було вигідно, а за нової влади — і поготів: платити за рахунками накладніше, аніж дати «на лапу». Інакше не пояснити той, скажімо, феномен, що «здавальники» житла «дикунам» до казни міста сплатили менше тридцяти тисяч гривень курортного збору. Прибутки ж — понад двісті мільйонів (400 тисяч «дикунів» за десятиденний відпочинок — а хто ж їхатиме до моря хтозна–звідки на два—три дні? — заплатили приватним здавачам житла по п’ятсот гривень кожний).

Аналогічна ситуація із наданням відпочивальникам послуг на воді, відтак твердження місцевої влади, ніби вона добивається виведення і цього бізнесу із «тіні», теж, образно кажучи, «вилами по воді писане». За даними державного Департаменту морського і річкового транспорту, в Україні зареєстровано 85 тисяч маломірних суден, п’ять тисяч з яких — саме у Бердянську! Скільки ж власників платить податки?

На розширеній нараді за участі фахівців столичного департаменту начальник міського управління з питань надзвичайних ситуацій Олександр Кулінич акцентував, що лише половина ліцензованих суб’єктів підприємницької діяльності ОФІЦІЙНО підтвердили, що перевозять пасажирів плавзасобами, відкрили водні атракціони чи пункти прокату, що майже дві третини суб’єктів підприємництва на воді не мають відповідних дозволів сан­епідслужби, що катери доправляють усіх охочих до засмаги й купання навіть у заповідну зону, на острів Дзен­дзик, що в багатьох «штурманів» відсутні відповідні посвідчення і т.п.

Не дивно, що бували в Бердянську розваги на воді з фатальним завершенням. Ані на йоту серйозніше не сприймають чинне законодавство України і власники Бердянського міського дельфінарію, котрі, попри те, що юридичне існування закладу донині «у тумані», лише за дебютний тиждень вистав на воді поклали до кишень щонайменше мільйон «мокрих» гривень.

Внески щезають опівдні

Наостанок — про «мажор»: одне із джерел тіньового бізнесу на курорті Бердянська міжрайонна прокуратура поточного сезону нарешті «замулила». Йдеться про скасування плати за в’їзд автівок на Косу та в інші зони базування оздоровниць, яку збирало КП «Бердянське узбережжя». У попередні роки щонайменше половина «добровільних внесків», очевидно, «десь губилася» — якщо зіставити оприлюднену місцевими ЗМІ статистику різних сезонів. Тільки у червні (і лише на Бердянську косу) в’їхало 65 тисяч автомобілів, а це вже понад 600 тисяч готівкою. Отже, за сезон, себто за щонайменше три літні місяці, завше набігало півтора–два мільйони гривень. Комунальники ж щоосені звітували про збір лише 500—700 тисяч. «Годівницю» прикрили, і наразі депутат–«регіонал» Анатолій Пастухов зініціював питання про «доцільність існування у Бердянську збиткових комунальних підприємств». Йдеться не лише про «Бердянське узбережжя», але навіть і про Центральний ринок, який, попри те що наплив відпочивальників зріс, зненацька перестав давати прибутки...

Куди не кинь — повсюди ситуації–близнюки. Найгірше, що Бердянськ не виняток, а невеличка ланка в корупційному ланцюгові, котрим безжалісно скуто всю нашу державу. А «соціальний уряд» Віктора Януковича латає дірки у державній казні підвищенням тарифів (попри достатню для «комуналки» кількість дешевого газу з вітчизняних родовищ) у ЖКГ, наступом (з подачі олігархів) на дрібний та середній бізнес і навіть «пригальмуванням» (на п’ять років) виходу українського жіноцтва на пенсію...