Бог за ґратами

Не було б добра, так лихо допомогло. Це народне прислів’я стосується певним чином і колишнього монастиря отців Бернардинів, що в райцентрі Бережани Тернопільської області. Зведений у 1683 році бароковий костел святого Миколая з прибудованими до нього келіями, він потім частково перетворився і у фортифікаційну споруду, а після приходу радянської влади перестав діяти. Під час Другої світової там розташовувалася школа, відразу після війни — притулок–інтернат для сиріт. А вже в середині 50–х у будівлі оселили спеціальне профтех­училище для важких підлітків, яке поступово перетворилося у виправно–трудову колонію для неповнолітніх.

З 1983 року «зона для малоліток» і святе місце утворили дивний симбіоз. Зважаючи на насаджуваний радянською владою атеїзм, жодних релігійних атрибутів у приміщеннях колонії, звичайно, не було, але вже сама архітектура створювала атмосферу дещо відмінну від інших тодішніх закладів такого типу. Не могла, напевне, якось не впливати на людей потужна енергетика намоленого місця та храмової будівлі, під підлогою якої і далі перебували крипти з похованнями монахів та інших достойників і де в різний час фіксувалися навіть випадки чудодійних зцілень. Тож хлопцям iз поламаними долями, які сюди потрапляли, можна сказати, навіть пощастило.

Як тільки Україна здобула незалежність, відбулися суттєві зміни і на території «колонії–монастиря». Зоною для неповнолітніх вона бути не перестала, але вже на початку 90–х стародавній костел знову почав функціонувати як храм під назвою церква Пратулинських мучеників. Цікаво, що вона хоч і знаходиться за «колючкою» та в будні дні недоступна, але на щонедільну службу Божу жителів Бережан туди пускають. О восьмій ранку починається богослужіння для них, а о десятій — для вихованців колонії. А на Великдень і Різдво навіть проводяться спільні богослужіння. Працівники колонії стверджують, що це дуже позитивно впливає на ув’язнених підлітків. До речі, ось уже кілька років iз ними постійно працює капелан–духівник — один із бережанських священиків.

Ще в колонії дiє художня школа, двері до майстерні якої — просто за іконостасом храму. Тут хлопці, які мають до цього талант, виготовляють гіпсові і дерев’яні скульптури та малюють картини на релігійну тематику, зцілюючи цим самим свої душі. А декому після звільнення це, можливо, навіть допоможе заробляти на хліб насущний.

А нещодавно сталася ще одна важлива для колонії духовна подія. До розташованого на її території храму з Італiї передано мощі святого Антонія Падуанського, якого з давніх часів дуже шанували в Бережанах (у місті збереглося кілька його скульптур) і який є покровителем загублених душ. Віруючі люди стверджують, що саме в цього святого треба просити змін на краще в долі, а також повернення доброго імені та очищення совісті. А це ж — саме те, що найбільше потрібне вихованцям колонії для неповнолітніх, тому появу святих мощів у храмі за «колючкою» вважають дуже символічним і хорошим знаком...