Дар від Бога

Розповісти про 79–річну цілительку Дарину Плинько журналістку «УМ» попросила читачка нашої газети Тетяна Коваленко. Виявляється, у селі Байбузи Черкаського району живе талановита жінка, яка вже більше 30 років рятує людей від важких недуг: вставляє диски хребта, руками «видаляє» гулі на шиї, навіть складає кістки після переломів — так, що хворому залишається тільки поїхати до лікарні та накласти гіпс. Бува, не кожен травматолог так вправно збере «пазли» кісток, що утворилися після перелому, як це вдається народній цілительці. Тож не дивно, що до Дарини Плинько їдуть хворі не лише з України, а й з–за кордону. Журналістка «УМ» вирішила поїхати до жінки, наділеної таким талантом, і на власні очі побачити, як вона зцілює людей.

«Знаю, чого на вас чоловік скоса дивиться, бо ви з гулею»

До села Байбузи їдемо із Черкас по канівській трасі трохи більше півгодини. У самому селі впадають у вічі асфальтовані дороги, ошатні тини та добротні будинки. У центрі біля магазину запитуємо в тамтешніх жителів, де саме живе Дарина Плинько.

«Це ви до нашої баби Даші, то вам від магазину направо, по вулиці Шевченка. І там де повітка «в шубі», ото її двір. Побачите, машини стоять», — пояснює нам чоловік.

Біля доглянутого двору баби Даші й справді припарковані кілька авто. Цілителька приймає у літній кухні. Тут просторо, чисто, багато ікон, книг і вишивок. На прийомі у баби Даші молода пара. Високий тридцятирічний чоловік пояснює, що вже два тижні у нього тягне ногу. Каже «так болить, наче зуб».

«Знімай, дитино, светр та лягай ниць на підлогу», — Дарина Михайлівна показує на ковдру, розстелену поперед столу. Вона підходить до хворого, просить розвести руки в сторони, проводить долонею по його спині. Каже: «Запустив ти себе». Після цього в кількох місцях вправно натискає на хребет. Баба Даша про сам процес не розповідає. Але, видко, чоловікові не боляче — він поводить себе спокійно.

«Ну все, можеш потихеньку вставати», — каже цілителька через кілька хвилин. Потім інструктує: три дні спати на підлозі, перед сном по одній хвилині розтирати хребет спиртом, і так тиждень. А ще нічого важ­чого двох кілограмiв не піднімати.

«Якщо так побережешся, будеш героєм», — підсумовує вона.

«Нога не болить. Наче на світ народився. Аж рівнішим став», — ділиться враженнями від процедури молодий чоловік і щиро дякує бабі Даші за допомогу.

Після цих людей на прийом заходить невисока жінка. Жаліється, що «пеком пече шийний відділ хребта, аж горб наче виріс».

«Ото у вас і голова, буває, болить. Знаю, чого на вас чоловік скоса дивиться, бо ви з гулею. Приберу її. Та ви тоді гарна будете, рівненька», — жартує Дарина Михайлівна. І справді, завдяки її вправним рукам на наших очах гуля зникла, як і не було.

«Малою була, то бачила, як волами та кіньми людей до нас везли»

— Дарино Михайлівно, а з якими болячками до вас найчастіше звертаються люди? — цікавлюся в цілительки.

— Із радикулітом, грижами, ще від переломів рятую. Складаю і руки з відкритим переломом, і ноги. До єдиного суглобика. У нас по роду це йде. І моя баба Степанида, і її батько так рятували людей, як оце зараз я. Малою була, то бачила, як волами та кіньми людей до нас везли. І бабуся вкладала так людину і руками диски вправляли. Набожні були дуже. І я щодня починаю свою роботу з молитви. Читаю молитву вранішню, вечірню, Отче наш, Богородиці. Прошу у Бога благословіння та допомоги.

— Як вам баба Степанида передавала свій дар?

— Нас у батька було п’ять дочок. Я середульша. Баба Степанида перевіряла всіх п’ятьох, з’ясовувала, котра буде Богом дарована. Так вона казала. Із усіх нас тільки в мене виявили такий дар.

— А як же вона це побачила?

— Я по її спині руками водила: так вона чутливість моїх пальців перевіряла.

— І скільки вам років тоді було?

— П’ять чи шість. А вже коли підросла, бувало, баба Степанида укладала так людину, гукали мене і на хребті хворого все мені розказували: «Ось, дивись, доцінька, як диск зрушений, як пішов усередину, як сучком видувся, як його поставити рівно; як у шиї гуля, як її виправити». Все вони мені розтолковували — як зробити так, щоб людина встала і пішла. Я все те запам’ятовувала.

— Коли ви почали самі лікувати людей?

— Після 1976 року. Баба Степанида тоді ще живі були.

— Ви за один раз людині допомагаєте чи треба кілька разів приїжджати?

— Тільки за один раз. Потім лише прошу, аби дуже побереглися — тиждень. Не нахилялися різко, не поверталися різко, важкого не піднімали. І обов’язково спиртом порозтирали хребет. Якщо людина так побережеться, то буде почуватися, як нованароджена. Усе робиться з допомогою Господа.

— Часто буває, що людей до вас приносять?

— Більшість таких, яких родичі під руки підтримують або вносять. Тепер багато різних спеціалістів розвелося, які вертять людиною, а тоді як не диски всередину вгонять, то голову скрутять. Скільки їх до мене везуть, важких… Але не було такого, щоб людині не вдалося допомогти.

«Любіть себе і бережіть здоров’я змолоду!»

— За 30 років ви допомогли величезній кількості людей. А яких найважчих привозили?

— Із відкритими переломами ноги чи руки. Я їх складала. Бинтом еластичним оббинтую і прошу: їдьте в лікарню, щоб у гіпс узяли.

— А хто частіше до вас звертається: чоловіки чи жінки?

— Однаково. І дітей привозять. Нещодавно одне дитя привозили: не могло сидіти, плакало весь час, так хребет болів. Вилікувала.

— За день багато людей доводиться приймати?

— По всякому буває. Коли й до двадцяти осіб. Тільки в релігійні свята не працюю, бо до церкви ходжу. А так щодня хворі йдуть, із самого ранку.

—  Цікаво, чи зверталися до вас відомі люди?

— Були, тільки я про це не розповідаю. А коли мені хваляться, що я, мовляв, начальник, то кажу, що мені все одно, начальник ви чи проста людина, ви тільки мені розкажіть, що вас турбує.

— Як себе почуваєте, коли багато людей приймаєте?

— Втомлююся, рідненькі. Богу тричі на день молюся, щоб Господь укріпляв і сили давав мені.

— Дарино Михайлівно, а ви завжди така привітна?

— Стараюся до людей іти з відкритим серцем. І люблю жартувати. Колись жінка чоловіка привезла, першою зайшла й розповідає: «Оце в нього спина болить, а він ще й зраджує мені з кумою». Зайшов той чоловік. Поклала його та й говорю: «Боже мій, що ж та кума наробила!». А він: «Хіба ви ще й ворожити вмієте?» А я перевіряю йому хребет та й шепчу, мовляв, тільки ще раз підете до куми, вас немає. Ось у мене вода така свячена є, побризкаю вас, і кума від вас відійде. Тільки через пару тижнів щоб ви були у мене на контролі, спину ще раз полікую. Два тижні минуло, приїхали вони знову. То жінка мені дякувала–дякувала. Каже: не пішов до куми й ногою, для мене світ розвиднився. Вони поїхали, а чоловік мій, Кіндрат Максимович, лежить на лежанці та й говорить: «Ох, аби кума оце взнала, то було б тобі...»

— Кому зі своєї родини ви плануєте передати свою справу?

— У мене два сини, троє онуків і дві правнучки. Потроху навчаю внучку Лілю, вона зараз студентка. На собі провіряла, чи є в неї чутливість у пальцях. Вона своїм подругам у гуртожитку теж, буває, допомагає.

— Дарино Михайлівно, що ви порадите робити людям, щоб не мати проблем із хребтом?

— Любіть себе і бережіть здоров’я змолоду, бо воно не вічне. Не піднімайте важкого, не нахиляйтеся різко, не повертайтеся різко. Бо правду кажуть: тихіше їдеш, далі будеш. Не нервуйте, будьте оптимістом і частіше посміхайтеся. Не шкодуйте для людей добра. Воно до вас обов’язково повернеться.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

Володимир Коротиш,
головний травматолог Черкас, завідувач травматологічного відділення Черкаської міської лікарні №3: 

— Якщо людина вміє вправляти диски, то я сприймаю це позитивно. Сам, коли бачу в цьому необхідність, відправляю хворого до мануального терапевта. Але вважаю, що нерідко таким людям не вистачає фаху відбирати хворих. Адже є захворювання, наприклад пухлини, при яких такі маніпуляції з хребтом протипоказані. Тут без додаткового обстеження не можна довірятися цілителям. І потім, складати переломи й бинтувати еластичним бинтом недостатньо. Треба щоб ще й шина була накладена, тому що будь–який рух людини веде до зміщення перелому. Людину ж треба ще й до лікарні  довести. Інакше який сенс у тому, що перелом склали? Тому скажу так: якщо у вас заболіла спина і вам радять кудись їхати, то спершу з’ясуйте причину болю. Може, ви застудилися, тоді треба лікувати запальний процес, а не диски вправляти.

ДО РЕЧІ

До цілительки із Байбузів приїжджають хворі й немічні не лише з Черкащини. Багато людей їдуть і з інших областей України, і навіть з–за кордону: з Польщі, Німеччини, Чехії.