І був день другий

Після грандіозного суботнього шоу «Гогольфест» перейшов на кіностудію Довженка. Вперше за багато років ворота на проспекті Перемоги відчинилися — недільного ранку кіностудія прокинулася, як спляча красуня від поцілунку арту. Організатори фестивалю зметикували, що територія Довженка — terra incognitа для простих смертних, тож при вході заздалегідь розмістили інформаційний центр, де роздавали карти кіностудії, афіші фестивалю і пропонували послуги екскурсоводів, які знають про кіностудію все до найменших деталей.

З яблуневого саду виднілися обличчя шахтарів Гліба Косорукова. Багато хто, оглядаючи фотопроект «100 стахановців», кидав невдоволений погляд на яблуні — а де ж плоди? Команда Троїцького і тут випередила думки критиків. Уздовж саду волонтери розклали ящики з червонобокими яблучками. Тож кожен із відвідувачів отримав гостинця від Довженка. По–чесному, цьогорічній організації «Гогольфесту» ніде закинути. На кіностудії вдосталь точок, де готують гарячий чай, є кінокухня, в якій смачні і досить дешеві, як на Київ, обіди. З біотуалетами теж немає жодних проблем. І павільйони не такі холодні, як зали в «Мистецькому арсеналі», хоча не менш фактурні.

У попередні роки мистецтвознавці не раз плювалися, оглядаючи візуальну програму «Гогольфесту». Ніби і є шедеври, а якось усе без смаку, нашвидкуруч зліплені екс­позиції. Зробивши певні висновки, Троїцький запросив на роль куратора візуальної програми Катю Бочавар, дизайнера російського павільйону на 53–й Венеційській бієнале. Катя підійшла якнайкреативніше. У закинутих, обгорілих павільйонах — ніякого живопису, скульптур, ніякої музейності, виставляється тільки те, що зародилося за останні кілька років.

Перший павільйон, який зустрічаємо при вході, виконує функцію сучасної житлової галереї. Чому житлової? Рiч у тiм, що павільйон облаштований під гуртожиток, у якому поселилися художники. На першому поверсі живуть українські художники, на другому — гості. В одній кімнаті показують всі несмаки дизайну пострадянських кухонь, в іншій проходять майстер–класи з танців чи виготовлення паперу. Хтось посеред кімнати змонтував мікросцену і запросив музикантів. Біля туалету змонтували кіоск із цигарками і шоколадками, які не можна купити. З іншого кінця коридору лунає фальшива гра на фортепіано. Проектів у такому жанрі аж 16. З першого погляду цей павільйон — явний стьоб із мистецтва. А з другого боку, що таке сучасне актуальне мистецтво? Ніхто досі не може дати чіткого визначення. То чому б і кухні зі спальнею не стати арт–об’єктом. Тим паче що за кордоном критики уже й назву придумали — арт–сквот–форум, тобто неформальне творче об’єднання і майстерні.

Ще один обгорілий павільйон, де раніше був гуртожиток для кінематографістів, віддали під музей відеоарту. Виставка називається «Видіння». Її представляє Пермський центр сучасного мистецтва. Серед 20 робіт 18 художників уже знайомі українцям «Автопортрет» В’ячеслава Мізіна та «Інсталяція нестабільних думок» Олександра Гнилицього і Лесі Заяць. Відоме також відео Марини Абрамович, де вона рве щіткою своє волосся, бурмочучи під ніс: «Мистецтво має бути прекрасним». Відеоарт давно є одним із найпопулярніших видів сучасного мистецтва. В Україні вперше в рамках «Гогольфесту» виставляються такі класики відеоарту як Білл Віола, Петер Фішлі, Гері Хілл, Девід Вайс, Марат Гельман.

У театральній частині «Гогольфесту» у перший день сюрпризів було малувато. Фестиваль відкрився виставою «Щуролов» театру «Вільна сцена». Вона йшла не на кіностудії, а у звичному приміщенні театру на вул. Гончара. На «Гогольфест» запросили також львівський театр «Воскресіння» з «Вишневим садом». Вистава не нова, але кияни і просто так би не поїхали до Галичини, щоб її подивитися. У вівторок обіцяють виставу «Син, який став оленем» Угорського театру ім. Ієша. На початку 90–х Троїцький працював режисером у цьому театрі, тепер угорські актори — постійні гості «Гогольфесту», що, безперечно, тішить.

До речі, вхід на вистави по 50 гривень, на концерти по 100 гривень. Безкоштовно можна дивитися документальне кіно або слухати концерти камерної музики. Камерний ансамбль «Нова музика в Україні» минулої неділі в гаражі кіностудії зіграв Фредріка Швенка «П’ять нічних п’єс», Євгена Станюковича «Музика для небесних музикантів», Володимира Рунчака «Парад віртуозів».

Закінчилася перша Гоголева неділя виступом «ДахиБрахи» спільно з фінським акордеоністом Кімом Похьоненом Клустером. Голос Похьонена, його віртуозна гра та артистичність довели до божевілля насичених за день сучасним мистецтвом відвідувачів. А попереду — такого драйву ще цілий тиждень. «УМ» відслідковуватиме події «Гогольфесту» і ділитиметься своїми враженнями.