Космос Гоголя

Київ, хоч і столиця, але грандіозними вуличними шоу не розбалуваний. До минулої суботи в пам’яті шанувальників незвичайних дійств закарбувалися хіба вистави «Французької весни»: ангели на площі перед Софією Київською, циркачі на воді в Гідропарку, повітряні ляльки біля арки Дружби народів. Сучасне мистецтво ще ніколи не доходило до майдану Незалежності: наймасштабніша площа столиці віддавалася під усе — мітинги, «халявні» концерти світових зірок і артистів місцевого розливу, тільки не під сучасні синтетичні театральні видовища. «Гогольфест» вирішив зламати традицію. Від самого початку свого існування фестиваль сучасного мистецтва заявив про себе як про дійство, яке зробить Україну відомою у світі й модною у себе вдома. Якщо вже організатор фесту, театр «Дах», поставив перед собою таку планку, тоді чому не розпочати «Гоголя» на майдані?

Коли ми ввечері підтягнулися у серце столиці, трохи розгубилися: де краще стояти, щоб усе було видно, щоб нічого не пропустити? Адже на майдані замість звичної однієї сцени стояло два крани, кілька екранів і якась незрозуміла конструкція, обтягнута білим полотном. Побачивши такий розмах, моя знайома відразу сказала: «Мені не подобається, що цей фестиваль носить ім’я Гоголя. Він завжди соромився України, а ми його так возвеличуємо». Якщо б Гоголь побачив цей фестиваль, він навряд чи захотів би їхати на постійне місце проживання в Санкт–Петербург, подумалося мені.

Об’єднання світів

З реклами можна було передбачити, що відомий іспанський театр La Fura dels Baus разом із українським етно–гуртом «ДахаБраха» «порве» весь майдан, але на таку «бомбу» все одно ніхто не сподівався. Режисер шоу Юрген Мюллер напередодні розповідав журналістам, що в Київ він привіз виставу, присвячену футболу, і назвав її Multiverse, що означає «множинність світів». Знаючи про пояснення режисера, я намагалася «грамотно зрозуміти шоу», однак асоціації з футболом приходили в останню чергу.

Шоу Multiverse розпочали знайомі голоси «ДахиБрахи». Їхні обличчя час від часу просвічувалися поміж відеорядом, який презентував Україну, — старі фотографії, краєвиди Центральної України, багатоповерхівки мегаполісу. Коли картинка відео застигла, з іншого боку майдану з допомогою крана в повітря піднялася куля з людей у скафандрах. У цей момент уява глядачів спрацювала по–різному: хтось побачив у кулі газову камеру, хтось — «Мертві душі» Гоголя, хтось — інопланетян чи космонавтів. Були й такі, що впізнали у цьому об’єкті рятувальників Чорнобиля. Після космічного видовища увагу глядачів знову перехопила «ДахаБраха», яка суттєво додала видовищності, автентики, відео до іспанського проекту: коли б іспанці командували парадом від початку і до кінця, помпезності у шоу було б забагато. А так вийшов реальний діалог культур — сучасний, технологічний і ефектний.

На майдані ніхто не почувався зайвим. Більша частина шоу творилася високо над головами глядачів. Встигай тільки милуватися. Марширував лише 10–метровий пластиковий манекен. Колесо, яке символізувало рух Всесвіту, нагадувало, що всі ми крутимося у житті, як білка в колесі. А що тоді означала сітка з людей, яка кружляла над майданом? Може, те, що після суєти в колесі людина перейде в інший світ, легкий і швидкоплинний, ніби політ сніжинки. Здається, іспанці зробили все можливе для нескінченної глядацької інтерпретації.

«Це щось модне і круте», під яке народжують дітей

У постановках шоу було задіяно більше сотні осіб, усі — українці. Іспанці лише показували, що робити. За словами учасника «ДахиБрахи» Марка Галаневича, у театрі La Fura dels Baus — професіонали дуже високого рівня. «Ми намагалися відповідати їхньому рівню. Що вийшло, те вийшло. Режисер Юрген Мюллер чудово працює з волонтерами. Усі фігури робили наші хлопці і дівчата», — каже Марко. Як зізнався Мюллер, він хотів показати, що одна людина — це один світ. З’єднай їх — вийде сузір’я, Всесвіт. Або «чудо із чудес», як підмітив Влад Троїцький, директор «Гогогольфесту», режисер театру «Дах».

P. S. По закінченні шоу Multiverse дівчина питає хлопця: «А що таке «Гогольфест»? — «Це щось модне і круте», — пояснив їй супутник. Лаконічнішої відповіді годі шукати. «Модними і крутими» можна вважати іспанців — вуличний театр La Fura dels Baus упродовж 30 років свого існування об’їздив зі своїми постановками майже всі столиці світу і досі не перестає дивувати. А «ДахаБраха» — теж давно модна і крута, географія її виступів скоро зрівняється з іспанцями, а драйв і технічні ефекти не поступаються просунутим європейським колективам. У них — тисячі шанувальників в Україні і не тільки. Режисер–документаліст Ганна Яровенко розповіла історію про те, що «ДахаБраха» для неї більше, ніж якісна музика. Виявилося, що під записи цього гурту режисерка народжувала свого первістка.