Готуй портфеля з початком канікул

Сьогоднішній День знань є святом і для моєї родини — старша донька Арінка йде у перший клас. Зазвичай багато дрібних справ ми робимо в останню мить, але не цього важливого разу. Ще рік тому нас вразили ціни на шкільних ярмарках: матеріали колег–журналістів свідчили, що зібрати до школи першокласника коштуватиме близько 2,5 тисячі гривень, а першокласницю — усі 3 тисячі! «Наступного року буде ще дорожче», — припустили ми й вирішили готувати «сани з літа», тобто споряджати портфель, його вміст та шкільну форму для нашої першокласниці одразу з початком літніх канікул.

Купувати все необхідне почали на початку червня, коли донька вже попрощалася з дитсадком, а заяву на прийом дитини до першого класу подали до облюбованої школи та познайомилися з потенційною першою вчителькою. Звісно, до якого класу (А, Б чи В) потрапить наша донечка, ми тоді ще не знали, але інформація від вчительки про те, якого кольору має бути форма, що потрібно покласти дитині в портфель та багато інших дрібниць «першокласного життя», не була зайвою. Вирішили купувати все необхідне не в Києві та не в столичному передмісті, де мешкаємо, бо ціни там від столичних не надто відрізняються. Тож під час подільської «експедиції до тещі» ми непогано скупилися в Хмельницькому, а дещо докупили вже на рідному для автора Запоріжжі. «Курчат порахували» вже за два місяці, коли діти оздоровилися на морі та у бабусь, натомість колеги з різних видань почали традиційні серпневі підрахунки щодо вартості «першого класу» для батьків.

Ціни дійсно зросли: першокласник–2010 потребував не менше 3,5 тисячі батьківських інвестицій, а першокласниця — майже 4 тисяч! Звісно, лише за цінами шкільних ярмарків та магазинів столиці. В інформаційному просторі Президент Янукович гнівно наказував чиновникам розібратися з «першокласними» спекулянтами, але на кінець літа ті або знизили вартість товару лише на якісь копійки, або пропонували ту ж шкільну форму за дещо нижчими цінами, але з великим вмістом синтетики. Якщо ж споряджати дитину до школи в одному зі столичних міст–супутників, за підрахунками автора, зекономити вдасться не більше 20—25 %. У нашому ж випадку все обійшлося майже у два з половиною рази дешевше! Разом із квітами на 1 вересня та зошитами (стандарт і ціну останніх пропонують у школі для всього класу) сума «інвестицій» у нашу першокласницю не перевищила 1,5 тисячі гривень.

Судіть самі: чудову шкільну форму з натуральної вовни вітчизняного виробника (в комплекті піджак, спідниця, брюки) ми придбали у червні за 160 гривень зі знижкою. Тоді як нині столичні торговці пропонують форму не менше ніж за 325—350 гривень, при цьому навіть на дотик до тканини стає зрозуміло, що синтетики в ній вистачає. Або сарафан — дешевше ніж за 275 гривень нині не побачиш. Ми ж заплатили за якісний сарафанчик польського виробництва лише 130 гривень. Те саме й з іншими речами: за повсякденну непримітну блузочку для першокласниці просять не менше 155, а то й 170 гривень. За ці ж гроші ми купили дві урочистих (одна з мереживом, інша — з нашивними квітами). А повсякденні обійшлися не дорожче ніж за 50 гривень. За цю ж суму придбали й розкішну лляну з українською вишивкою...

А ще кілька спідничок, дві пари туфель, кросівки. Подалі від Києва падають ціни й на шкільне приладдя та спортивні костюми. Але особливо вражають ціни на портфелі для малечі. У столичних магазинах за дівчачий ранець із «Барбі» чи «Русалонькою» просять близько 290 гривень (а ціна у 225 гривень заявляється, як неабияка знижка!). На базарі ж можна придбати портфель й за 160 гривень, але ж якість тут значно нижча. Ми ж купили добротний ранець із ортопедичною спинкою лише за 80 гривень. Продавець зробила чималу знижку зі словами: «Літні канікули лише почалися, хто його зараз купить... От у серпні на таку ціну й не сподівайтеся!».