На початку вересня у Венеції, де Адріатичне море і пісочне узбережжя манять на пляжі острова Лідо, традиційно проходить Венеційський кінофестиваль, цього року 67–й раз.
Фестиваль триватиме 10 днів — iз 1 по 11 вересня. Сьогодні на відкритті покажуть конкурсний фільм американця Даррена Аронофскі «Чорний лебідь» (Black Swan) про суперництво двох балерин iз нью–йоркського балету (картину прикрашають Наталі Портман, Вайнона Райдер і Венсан Кассель.). Таке заохочення американець отримав, очевидно, в пам’ять про здобутого два роки тому «Золотого лева» за фільм «Рестлер», який витягнув із забуття Міккі Рурка. Аронофскі — лише один воїн із значного десанту американських кіновиробників, що висадиться цього року на Лідо. Так, журі очолює Квентін Тарантіно (йому допомагатимуть американський композитор Денні Елфман, литовська актриса Інгеборга Дапкунайте, мексиканський сценарист Гіл’єрмо Арріага, французький режисер і сценарист Арно Деплешен і два італійські режисери й сценаристи Лука Гуаданьїно і Габріеле Сальваторес). А в програмі, що складається з 24 картин, шість, або чверть від цілого, — американські. Крім названого вище «Чорного лебедя», це «Десь» (Somewhere) Софії Копполи, «Обіцянки, написані на воді» (Promises Written on Water) Вінсента Галло, «Дорога в нікуди» (Road to Nowhere) Монте Хеллмана, «Доріжка Міка» (Meek’s Cutoff) Келлі Рейхардта і «Мірал» (Miral) Джуліана Шнабеля.
Чотири картини представить Італія, три будуть від Франції (зокрема, «Ваза» (Potiche) Франсуа Озона і «Чорна Венера» (Venus noir) Абделя Кешіша, який три роки тому отримав спеціальний приз журі за «Кус–кус і барабульку» (La graine et le mulet). Свою роботу в конкурсі представить Том Тиквер — «Три» (Drei). Одну картину в конкурсі представить Росія — це буде фільм єкатеринбурзького режисера Олексія Федорченка «Вівсянки» («Овсянки»). У Венеції Федорченко не новачок — у 2001 році його дебютний фільм «Перші люди на місяці» отримав відзнаку в програмі «Горизонти».
Жодної картини, навіть копродукції, як це було минулого року, не представить на Лідо Україна. Хіба що приємним спогадом про дотичність до венеційських левів стане присутність на фестивалі іранської художниці та режисерки Шерін Нешат («Срібний лев» за фільм «Жінки без чоловіків», українську лепту в копродукції забезпечувала Sota Cinema). Шерін Нешат очолить журі програми «Горизонти» (Orizzonti), що фокусує увагу на нових пошуках у кіно. Цього року замість одного призу журі розподілятиме аж чотири — головний, від журі, нагорода за короткий і середній метр. Росія в «Горизонтах» представить відразу три картини: «Слабкий Рот Фронт» («Слабый Рот Фронт») художника відеоарту Віктора Алімпієва, «Натхнення» («Вдохновение») художників Галини Мизнікової і Сергія Проворова та «Діаманти» («Бриллианты») Рустама Хамдамова з Ренатою Литвиновою.
Цікавою буде також позаконкурсна програма, де покажуть «Останній фільм» (The Last Movie) померлого Денніса Хоппера, «Місто» (The Town) Бена Аффлека і «Я все ще тут» (I’m Still Here) його молодшого брата Кейсі Аффлека, та «Горбачов» (Gorbaciof) Стефано Інчерті (Stefano Incerti) — головний герой цього фільму не перший і останній президент Радянського Союзу, як ви подумали, а гравець.
Під завісу 67–го Венеційського кінофестивалю покажуть фільм «Буря» (The Tempest) Джулі Теймор, відомої нам за картиною «Фріда». Показ «Бурі», знятої за однойменною шекспірівською п’єсою, буде приурочено до 400–ліття створення цього шедевра.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
