Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Свiтова iнсталяцiя Леона Тарасевiча зробила Золотi Ворота ще золотiшими. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Єжи Онух прожив у Києві 13 років, із них п’ять останніх очолював Польський інститут, а до того був директором Центру сучасного мистецтва, заснованого Джорджем Соросом. Квартира, в якій мешкав пан Єжи, була неподалік Золотих Воріт, як і приміщення Польського інституту. Польський менеджер культури щовечора зі своєю собакою прогулювався у скверику поруч із музеєм та жодного разу не пройшов через головну браму стародавнього Києва, збудовану в ХХІ столітті. Коли його каденція у Польському інституті в Києві добігала кінця, пан Єжи вирішив перетворити Золоті Ворота зі звичної музейної споруди на родзинку сучасного мистецтва. Він написав коротенький прощальний текст про ворота, а польський художник Леон Тарасевіч його візуалізував. Так вийшла інсталяція Porta Aurea, яку презентували ввечері 30 серпня. А оскільки Єжи Онух — дуже хороший арт–менеджер, він ще й продемонстрував, як можна перетворити закінчення терміну своєї роботи на мистецьку акцію. До речі, в суботу в Національній філармонії була офіційна частина прощання з Єжи Онухом під джаз Jagodzinski Trio, а вже в понеділок польський менеджер культури зробив прощальний подарунок місту.
Відтепер упродовж місяця Золоті Ворота точно не залишаться непоміченими. Кам’яні склепіння, які збереглися ще з часів Київської Русі, Леон Тарасевіч освітив по обидва боки 12 червоними колонами. Вони яскраво горітимуть цілодобово і через дерев’яну решітку привертатимуть увагу перехожих. Художник пропонує кожному із нас знайти свій варіант тлумачення, що могли б означати ці ліхтарі. Для пана Єжи палаючі стовпи символізують перехід. «Завтра я відлітаю з України. Буду директором Польського інституту в Нью–Йорку. На моє місце в Києві призначили Ярослава Годуна. Попередньо він працював директором у Бухаресті, — розповідає Єжи Онух. — На прощання з Києвом я хотів, щоб мешканці цього міста побачили у Золотих Воротах нові можливості, щоб ця історична споруда перестала бути для них побутовою, звичною, як свого часу була для мене. Ворота, як і мистецтво, дають нам шанс пізнати щось незвідане, досягти нових портів».
Леон Тарасевіч хоч і є одним із найвідоміших сучасних художників Польщі, однак Золоті Ворота його зацікавили саме своєю історією, а не можливістю експериментувати з простором у дусі contemporary art. Він ігнорує будь–який епатаж, відеоряд та інші шаблони, властиві актуальному мистецтву. «Я звертався до історії. Це моя основна ідея. Адже не було Росії, не було Москви, а були Золоті Ворота і Київська Русь. Саме це мене найбільше цікавило. Тут немає сучасного мистецтва, є лише історія», — пояснює «УМ» Леон Тарасевіч. Усім, хто підходив до художника подякувати за його незвичну для українського арт–простору роботу, пан Леон пропонував відчути себе в центрі того, через що пройшла цивілізація.
Так повелося, що столична молодь облюбувала для посиденьок сходи біля музею. У першу ж ніч мерехтіння червоних стовпів, коли порозходилися гості презентації і працівники музею опустили Ворота, молоді поціновувачі мистецтва з темряви почали вигадувати свої версії, що там таке світиться в Золотих Воротах. Порахувавши стовпи, хтось висунув ідею, що це 12 апостолів освітлюють факелами дорогу в рай. Його компаньйони швидко все перевели на жарт, мовляв, це перед Євро–2012 у Києві відкрили вулицю червоних ліхтарів. Що ж вклали в розуміння 12 стовпів художник Леон Тарасевіч і куратор інсталяції Єжи Онух, можна послухати п’ятьма мовами в самому музеї.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>