Щілинка для російського «язика»

Про те, що в нашому прокаті з’явився фільм, дубльований російською мовою, я з’ясувала, відвідавши у кінотеатрі «Україна» сеанс «Привида» (The Ghost Writer) Романа Поланського. Звідки?! Як виявилося, працівники кінотеатру також були здивовані: раніше такого не було, проте картина мала прокатне посвідчення, видане Державною службою кінематографії України. Тобто все законно. Пов’язане це з тим, що 21 червня цього року уряд вніс деякі зміни в документ, що регулює показ фільмів в Україні, — Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Згідно з правками, відтепер дозволений прокат фільмів, дубльованих або озвучених не на території України, якщо це авторське кіно (інтелектуальне, альтернативне, експериментальне) й виходить воно тиражем не більше десяти фільмокопій. Рішення, чи є кінопродукт авторським кіно, чи ні, приймає спеціальна комісія при Мінкульті. До цього авторське кіно (яке ще називають фестивальним або арт­хаузним) в Україні демонстрували мовою оригіналу з українськими субтитрами.

Джерело «УМ» у Держкіно розповіло, що з початком дії нової норми до них почали звертатися багато дистриб’юторів, які бажали отримати прокатне посвідчення для своїх нібито «авторських фільмів». Проте комісія дала добро лише для «Привида». Звісно, ніхто не заперечує, що Роман Поланський — це саме той режисер, якого можна зарахувати до списку творців інтелектуальних фільмів. Проте, зважаючи на популярність автора, скандальну історію його життя, що кілька разів на місяць стає топ­новиною інтернет­стрічок, логічно перенести «Привид» до розряду комерційного кіно. І «Привид» збере значно більшу касу в українських кінотеатрах, ніж, приміром, «Замерзлі душі» дебютантки Софі Бартез. Кінознавець Алік Шпилюк погоджується, що рішення щодо авторського кіно може бути суто суб’єктивним. Проте в даному випадку над визначенням категорії фільму працюють спеціалісти. «Таким чином, це колективне рішення», — намагається встановити тонку грань пан Шпилюк.

Кому була потрібна зміна законодавства? Тільки тим прокатникам, які мають зв’язки з російським бізнесом. Або й самому російському бізнесу. Прокатне посвідчення на «Привида» в Україні отримала компанія «Інтерфільм», віднедавна український партнер російської кінокомпанії «Централ партнершип». Першою гучною співпрацею обох компаній став бойовик «Нестримні» з Сильвестром Сталлоне. Ще до того — наприкінці липня — «Інтерфільм» став ексклюзивним дистриб’ютором кіноконтенту російського продакшну на території України під брендом СР (Сentral рartnership). Тоді гендиректор «Централ партнершип сейлз хаус» Марк Лоло заявив: «Україна є великим кіноринком на території пострадянського простору, і ми розглядаємо партнерство з концерном «Інтерфільм» як серйозний крок щодо зміцнення бренду СР на території України».

Можна не сумніватися, що тихою сапою українську мову будуть виживати з вітчизняного кінопростору. Натомість екрани кінотеатрів заповнять неякісні україномовні титри — з жахливими орфографічними, синтаксичними й навіть смисловими помилками (як у випадку із «Привидом»), які в свою чергу ліквідують через безграмотнiсть. Особливо, якщо українці знову змовчать...

ПРЯМА МОВА

Денис Іванов,
президент компанії «Артхаус трафік»:

— Чи полегшило вашу роботу введення норми про можливість титрувати авторське кіно не з оригіналу, а з російським перекладом?

— Це, безумовно, дуже полегшує роботу. Коли ми працюємо з картиною, яка в Росії не виходила, то маємо замовляти її за кордоном, де цей фільм, просто кіноплівка, коштує набагато дорожче, не кажучи вже про вартість доставки й усього іншого. Тому можливість працювати з найближчим великим ринком щодо вихідних матеріалів з економічної точки зору — вигідно. Крім того, тепер певна кількість фільмів, що не виходять у прокат через відсутність цієї норми, з’явиться в кінотеатрах. Думаю, це добре позначиться на кінотеатральному прокаті, де будуть присутні не лише американські та російські блокбастери.