Усі, хто проїздить ще не настільки давно прокладеною об’їзною дорогою з Дніпропетровська на Харків, розташовану неподалік ферму навряд чи помічають. Та й як помітиш, коли ця ферма до звичних канонів не вписується — скромненька будівля, невеличка кошара, з пару десятків корів та молодняка. А ще — невеличкий городик, два маленькі й старезні (пізніше з’ясується, що один iз них — чужий) тракторці, якесь нехитре домашнє причандалля, протягнутий від розташованого поруч поселення дачників електричний кабель і водопровід, на «підстраховці» в якого — скромненька криниця. Оце, вважай, і все. Подружжя Микола та Наталя Ситники вже упродовж не одного року живуть тут безвилазно. А чоловік — і взагалі десь iз 1993–го — відтоді, коли свого часу потужний радгосп наказав довго жити.