Іван Прокопенко з онучкою Даринкою незадовго до трагедії.
Два роки тому ця історія сколихнула Магдалинівський район. На початку травня в райцентрі було жорстоко побито двох чоловіків: 47–річного Івана Прокопенка та його приятеля. Обоє того дня повернулися з Дніпропетровська. Приятель попросив Івана допомогти продати автомобіль. Оборудка виявилася успішною, отож щасливий продавець запропонував відзначити таку подію в місцевому кафе…
Пізніше туди ж зайшли і четверо молодих хлопців iз села Топчине. Іван одного з них знав. Розговорилися про те–се. Зрештою, Іван iз приятелем запропонували молодикам приєднатися до них і відзначити вдалий продаж авто. Новоявлені компаньйони зметикували по–своєму: раз чоловіки отримали гроші, то з цього можна поживитися значно серйозніше, аніж перехилити чарку–другу. Дочекавшись моменту, коли Іван вийде з ними на подвір’я, нещасного побили до втрати свідомості й кинули в багажник свого автомобіля. Потім узялися за приятеля...
Непритомного Івана пізніше знайде на місцевому звалищі випадковий перехожий, який і викликав «швидку допомогу» та міліцію. Як потім зазначать медики, це Прокопенку врятувало життя, адже лік ішов буквально на години.
— Про те, що сталося, мені повідомили вранці, — розповідає дружина потерпілого Людмила Олексіївна. — У лікарні побачила його непритомного, всього побитого, голова забинтована. Лікар наполіг на терміновій операції, бо виявили наростаючу гематому. Якби відразу зробили рентген, то цьому можна було б запобігти. Але в ніч перед святом (з 8 на 9 травня 2008 року) такої можливості у Магдалинівці не було. Отож операцію мусили робити, як висловився лікар, у військово–польових умовах. Після цього Прокопенка доправили до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова, де прооперували повторно. Відтоді він там лікувався на стаціонарі чотири рази. І на сьогодні самостійно не може не те що піднятися з ліжка, а навіть розмовляти. Отож родина мусить наймати жінку, яка за Іваном Івановичем доглядає.
Виявити зловмисників труднощів не склало. Чимало людей бачили, з ким Іван Прокопенко проводив час у кафе. Отож підозрюваних затримали вже наступного дня. Відпиратися хлопцям було нічим, настільки все було очевидним. Зрештою, за рішенням суду двоє нападників отримали по 11 та 8 років позбавлення волі, ще двох звільнили з–під варти за амністією. Також суд постановив стягнути із засуджених на користь потерпілого Прокопенка 100 тисяч гривень, але й копійки з цих грошей родина не отримала, бо за винуватцями трагедії ніяких статків не виявилося.
Родичі одного із засуджених намагалися домовитися з Людмилою Прокопенко про те, щоб вона за певну суму забрала свою заяву з міліції. Проте жінка на пропозицію не пристала, оскільки не знала, у що виллється лікування чоловіка. Пізніше Людмила Олексіївна сама зателефонує одному з батьків засуджених, нібито місцевому фермеру, з проханням допомоги у лікуванні чоловіка, але той навіть не захоче з нею розмовляти…
І хоч від дня, коли Івана Прокопенка жорстоко побили, минуло понад два роки, лікарі не втрачають надії на повернення чоловіка до нормального життя: кажуть, що той зможе самостійно їсти, ходити, говорити. У січні наступного року йому мають зробити чергову операцію на голові. Для цього необхідний шунт, який коштує до 3 тисяч євро. Для знесиленої родини Прокопенка така сума здається непідйомною. Тому Людмила Олексіївна звертається до всіх небайдужих людей із проханням допомогти. Номер її мобільного телефона: 098–344–05–75.
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
