У місці, вибраному для храму святого Пантелеймона Цілителя, він особливо потрібен: біля коломийської онкологічної лікарні. Дехто з її пацієнтів уперше замислюється над потребами власної душі, утім більшість — люди віруючi й прагнуть часто бувати на службі Божій, приймати святе причастя. Добре, коли церква неподалік і коли прийти до неї може кожен потребуючий. Незалежно від конфесії. «У лікарні пацієнтами є і греко–католики, і православні, — каже єпископ Коломийсько–Чернівецької єпархії Української греко–католицької церкви владика Микола (Сімкайло). — Коли збудуємо — будемо разом правити в храмі, почергово з православними. Спільно службу Божу правити і причащатися ми поки не можемо, а молитися будемо спільно — що нам ділити? Думаю, Бог вислуховує молитву незлостиву, добру і хоче від нас миру і єдності. Якщо люди відчувають від молитви радість — це ж добре! Історія нас хіба не навчила, що маємо бути єдині?»

Католики з усього світу збирали гроші на будівництво цього храму. Свого часу єзуїтський костьол Найсвятішого Серця Ісуса в Чернівцях був однією з найпрекрасніших архітектурних перлин міста. Нині ж від колиш­ньої могутності, краси і гармонії залишилися похилений шістдесятиметровий шпиль, обдерті стіни, знищені вітражі та колони... Утiм отці–єзуїти та парафіяни не втрачають надії відродити свою святиню.