Знову «двійка»

Домашні завдання треба виконувати старанно, сумлінно і вчасно! Це правило відоме кожному школяреві. Та, з’ясувалося, його не знають чиновники Міністерства освіти. Саме це відомство свого часу стало ініціатором відмови від профільної 12–річної школи і переходу на 11–річку за російським зразком. При цьому сам головний освітянин країни ще в червні наголошував: «Зроблені всі розрахунки. Ми встигаємо абсолютно нормально переглянути навчальні програми, розвантажити їх».

І от до нового навчального року залишилися лічені дні. Освітяни готові стати до роботи і з надією дивляться на Міносвіти: де підготовлені ним нові підручники і навчальні плани (перелік предметів і кількість годин на їх вивчення для кожного класу) за новими програмами? Яким же було здивування громадськості, коли стало зрозуміло, що своє завдання на літо Міносвіти виконало на тверду «двійку». І легше перелічити, чого не зробили чиновники, ніж те, що зробили.

Ось вам рекомендації

Під час парламентських слухань, присвячених долі 12–річної освіти в Україні, перший Президент України Леонід Кравчук натякнув міністру освіти, що він має більше уваги приділяти виконанню своїх прямих обов’язків, «а їх до біса, якщо перерахувати — не вистачить дня і ночі. Але беруться, як правило, за те, що легше і на чому можна зробити політику. А це не годиться для середньої освіти.

Та Дмитро Табачник не взяв до уваги батьківську головомийку і вчинив так, як роблять усі справжні «двієчники»: готуючи поспіхом обіцяні освітянам документи, без яких неможливий перехід на 11–річну систему навчання, зайнявся... списуванням у попередників. Хоча ще на початку своєї діяльності, де тільки міг — критикував зроблене до нього: «У мене склалося враження, що люди хотіли знищити всю освіту в Україні на десятиліття вперед», — цитує міністра from–ua.com.

Заявивши про відмову від 12–річної школи, міністерські чиновники застосували для 1—9 класів навчальні плани 12–річної школи, затверджені відповідними наказами МОН ще у 2004—2005 роках. Кумедність ситуації в тому, що ці плани укладені згідно з Концепцією 12–річної освіти і відповідають Державному стандарту (тобто вимогам) до 12–річної профільної школи, від якої так хотів відмовитися пан міністр. Плани, за якими навчатимуться 11–класники, також укладені не новою «командою професіоналів». Вони були прийняті як перехідні до 12–річки у 2003 році. Отож, зліпивши докупи ідеї попередників, апарат міністерства розробив плани лише для десятикласників — саме того покоління, яке було позбавлене профільної школи.

Та й тут не обійшлося без курйозів. Уперше в історії вітчизняної освіти педагоги отримали важливий нормативний документ, не затверджений ніякими наказами Міносвіти. Про те, які саме предмети і в якому обсязі можуть вивчати старшокласники, чиновники повідомляють шкільництво у Листі «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2010/2011 навчальний рік». А це означає, що ідеї керманичів освіти є рекомендаціями, а не буквою закону. Відповідно, виходить, що залишаються легітимними старі плани для 10–класників, розраховані на 12–річку. Адже вони були затверджені з дотриманням усіх відповідних формальностей спеціальним наказом, який має більшу силу, ніж рекомендації. У такій ситуації управлінням освіти, директорам і педагогам не до сміху: на підставі навчальних планів треба не лише складати розклад, а й визначати педагогічне навантаження вчителів, отже — i їхню зарплатню. Тільки от як це робити — за законом чи за бажанням чиновників?

Інтернет навчить

Та навчальні плани — не єдина біда, яка очікує школи. На початок навчального року не будуть надруковані деякі підручники. Вихід iз ситуації нібито знайдено. Скориставшись знову–таки ідеями попередника, МОН розміщує на своєму сайті перші параграфи книжок. Але серед презентованих електронних версій немає ні підручника, ні програми з нового предмета — «Світова література», введеного замість курсу «Зарубіжна література». Не тримали їх у руках і педагоги. Єдине, що чула про нову науку педагогічна громадськість iз вуст міністра, — на три чверті програма складатиметься з творів російських письменників (не послухався–таки міністр пана Кравчука!). Та цих заяв замало для того, щоб учителі розпочали підготовку до нового навчального року і спланували свою роботу хоча б на найближчий семестр.

Окрім суто технологічних прорахунків в організації навчального процесу, існують і глобальні стратегічні проблеми. Досі не затверджено нові Державні стандарти освіти і Концепції навчання для школи і дитсадка (який, до речі, також працюватиме за прийнятою при попередньому міністрі програмою «Я у світі»). Отож куди саме рухається наша освіта і чи рухається взагалі — точно поки що не відомо. Це питання знаходиться на стадії обговорення. А новий навчальний рік уже майже настав.

ПРЯМА МОВА

Дмитро Табачник,
міністр освіти:

— Цього року бюджетом передбачено кошти лише на видання підручників для 10 класу. Оскільки щороку за кошти державного бюджету видається одна паралель одного класу підручників. І в цьому році — це десятий клас. Підручники для десятикласників друкуються вже зараз, але на відміну від попередників, які показували, що все готово, ми не будемо вводити в оману суспільство. Я скажу чесно: підручники не встигнемо зробити до 1 вересня. Їх друкуватимуть у вересні, жовтні та частині листопада. Але ми не допустимо їх розвезення до кінця березня, як це було торік.

Цьогоріч уперше укладено угоду з усіма видавництвами про те, що електронні версії підручників для 10 класу будуть розміщені на сайтах цих видавництв і на сайті Міністерства освіти. У першу чергу — впродовж вересня — ми забезпечимо підручниками сільські школи, бо в них нижчий рівень комп’ютеризації. У цiлому на сьогодні 96% шкіл України мають комп’ютери, 86% — підключені до інтернету. Тому немає проблеми отримати версію для 10 класу. «Українська мова і література», «Математика» і «Фізика» надійдуть до шкіл найшвидше, а «Трудове навчання», «Основи здоров’я» надійдуть пізніше. Упродовж жовтня–листопада ми цей процес закінчимо.

У цьому році ми друкуємо лише ті підручники, термін використання яких завершився. Тому «обрізань» (!) чи змін програми історії не буде. Поки не сформована нова програма. Все решта — злостиві фантазії людей, які не причетні ні до випуску підручників, ні до історії, але коментують усе, що «ворушиться».

ДУМКА З ПРИВОДУ

Леся Оробець,
член Комітету ВР iз питань освіти:

— Ледь не вперше в практиці українського шкільництва типові навчальні плани доведені до місцевих органів управління освітою не наказом, а листом профільного міністерства, що не має статусу нормативного акта. Водночас ідеться про фінансовий документ, на підставі якого здійснюється тарифікація педпрацівників і планується навчально–виховний процес.

Нові навчальні плани апріорі не можуть відповідати Державному стандарту повної загальної середньої освіти, розрахованому на 12–річну школу. Якщо обсяг і зміст навчального матеріалу в усіх класах, крім 10–го, не зазнає змін — десятикласники навчатимуться без перепочинку з ранку до вечора. Або базова освіта втратить у якості. І раніше обсяг навчальних програм могли подужати тільки рідкісні відмінники, а тепер вони взагалі перетворяться на фікцію.

Павло Полянський,
екс–заступник міністра освіти:

— Я б однозначно не хотів бути на місці завуча школи. Бо не маю і найменшої уяви, як буде відбуватися повернення до 11–річки. Думаю, що про це не мають уяви й ті, хто це затіяв. Бо вони не знають школи, вони в ній ніколи не були, окрім як на «останніх дзвониках». Наприклад, старі підручники по бібліотеках майже не збереглися, бо вони вже років п’ять не додруковувалися як такі, що приречені на вимирання. Дуже вболіваю за директорів шкіл, завучів, вчителів і дітей. Але школа це переживе. Школа — незнищенна.