Що може бути приємніше перших весняних проявів романтизму: природа просинається, бабуськи, сховавшись від міліції, торгують підсніжниками, довжина дівочих спідниць мінімалізується максимально, а всі лавочки у скверах та парках зайняті закоханими та любителями пива (часто ці дві категорії поєднуються в одну)... Але якщо ти — чоловічої статі, тобі нещодавно виповнилося вісімнадцять і ти, на жаль, не є студентом вузу, то для тебе ці приємності, природно, стають другорядними. Оскільки на перший план виходить перспектива поповнити лави Збройних сил України. Мало кого, чесно кажучи, вона радує. Хлопці, вище носа! Беріть приклад з Ольги Крюкової! Ця тендітна співачка нині перебуває аж у далекому Лівані: з 26 квітня по 3 травня в рамках проекту «Журнал «Камуфляж» збирає друзів» триває благодійний гастрольний тур співачки Ольги Крюкової до українського миротворчого контингенту, дислокованого в цій країні.
Під час гастрольного туру співачка дасть 4 концерти для військовиків усіх миротворчих контингентів, що несуть службу в Лівані, а також для випускників радянських вузів — громадян Лівану, яких у країні понад десять тисяч. Очевидно, що така відповідальна й знакова поїздка не може не вплинути на подальшу творчість Ольги Крюкової. Нові враження обов'язково мусять трансформуватися у нові твори — цей закон є універсальним для кожної творчої людини.
Сл. Діани Гольде
Муз. та аранж. Костянтина Бондаря
Ніч... У віконце зазирає тихий сум,
Як чаклун.
І тільки вітер доторкнеться ніжних струн,
Срібних струн.
Я дві свічі під образами запалю,
За своє кохання Бога помолю
І зорепад у подарунок тобі пришлю.
Ніч... Вже звільнила чорні крила самоти,
Але ти,
Ти на вогонь моєї долі прилети,
Прилети.
І я забуду всі тривоги і жалі,
Я залишу всі печалі на землі,
А зорепад не приховає щасливих сліз.
Приспів:
Вітер шепоче і кличе знов.
Магія ночі — твоя любов.
Сльози кохання і поруч — ти
Вперше, востаннє і назавжди.
Ніч...
Ти на ранок крила стомлені згорни
І засни;
Знов
у пригоду двох коханців поверни,
Поверни
І зачаруй, заколисай, заворожи,
На роки дві долі вірою зв'яжи,
Заворожи,
Заговори від очей чужих.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
