«Євросоюз нам не обіцяє навіть журавля в небі, він нам нічого не обіцяє!» — так на позавчорашній прес-конференції визначив повноту песимізму у власному баченні стратегічного курсу України Президент Кучма. Приказкові улюбленці президентської лексики — синиця у жмені та журавель у небі, яких Леонід Данилович часто плутає місцями, — з'явилися і в останній його прямій мові, коли зайшлося про переваги і недоліки двох визначальних геополітичних альтернатив нашої держави — Європейського Союзу та Єдиного економічного простору. ЄЕП, зрозуміло, фігурував як дебела синиця в жмені. Хоча Леонід Кучма й підійшов до цієї теми з бажанням «рішуче відкинути спекуляції про те, що набуття чинності угод про формування ЄЕП суперечить європейському курсу України». «Наша держава, — наголосив Президент, — рухатиметься неодмінно в європейському напрямку». Але яким штибом?
Нова тенденція курсу на світле євромайбуття, за Кучмою, пролягає через внутрішні перетворення, «будування власного дому за стандартами та нормами ЄС», але самотужки, гордо, не стукаючи чимдуж у двері Європи. Тільки тоді, переконаний Президент, нас поважатимуть у Європі та у світі. Зауважимо, це абсолютно новий, ще ніким з претендентів на вступ до ЄС не апробований підхід до європейської інтеграції. Він чітко проглядався у президентському слові до преси, проте, схоже, на сьогодні він грунтується лишень на відчуттях і приблизних намірах, а не на аналітичних розробках. Такий підхід можна розглядати як своєрідну спробу інакшого самовизначення країни в регіоні та мінливому оточуючому геополітичному середовищі, повернення до десятирічної давності думок щодо можливого нейтрального статусу України.
У будь-якому разі, за Кучмою, в Європі нас не чекають, а ЄЕП не буде привабливим для України без урахування основної вимоги — створення на просторах «четвірки» зони вільної торгівлі (ЗВТ). Головний політичний гравець держави — через притаманну йому недорікуватість — не проартикулював чітко таку думку, але вона доволі-таки виразно вчувалася: якщо ЗВТ не буде впроваджено, то «хтось, хто хоче ходити між крапельками» (під цими «хтось» розумілися росіяни), отримає від України «різнорівневу і різношвидкісну інтеграцію», тобто повільно складену на рівні кишені дулю з маком.
А на ЄС Леонід Данилович ображений повністю і незворотно. «ЄС так і не спромігся розробити політику щодо України, — констатував Кучма. — ЄС навіть не надав нам статусу країни з ринковою економікою, який уже має Росія з 2002 року... В ЄС ми абсолютно неконкурентоздатні, ми нікому там не потрібні». Політична муза Президента навіть полетіла ген за західний виднокрай континенту і звідти підказала йому алегорію з коридою. Отож Леонід Данилович визначив: «Євросоюз — як тореадор, а Україна — як молоденький бичок, він вимахує цим... як називається це червоне... полотнище?.. І ми бігаємо без толку, ми бігаємо, а стріли летять. Полотнище поблякло, бо час пройшов. Та й ми вже бігаємо не так швидко, як раніше». «Ось поїду на міжнародний економічний форум до Варшави (він проходить 28-30 квітня у столиці Польщі. — Ред.), — продовжував Кучма, — зустрінемося з президентом Кваснєвським, з іншими, скажемо один одному компліменти, вони: «А ви ідіть сюди» — «Куди?» — «А сюди!» — А куди ж те «сюди»?» Коротше мовлячи, трошки розгубилися що Україна, що її всенародно обраний. «ЄС так поводиться: тільки смикає нас за це...» — не закінчив Президент. У залі засміялися. За яке «це»? За оте, яким ідуть «туди»? Чи за якесь інше, вразливіше? Можливо, за «оте», що відповідає за демократичні свободи та вільні вибори? Відчуємо восени, 31 жовтня.