Я не дзеркало!

Дитині–ліворучці складніше вчитися в школі, ніж правші. А все тому, що шкільна програма, як і все наше життя, «підігнана» під потреби більшості землян — людей, які живуть логікою, а не творчістю та інтуїцією. Маленький лівша часто не чує зверненого до нього запитання, не завжди може пояснити значення слова, інколи робить неправильні висновки з прочитаної розповіді або нестандартно трактує банальну життєву ситуацію. Водночас таке дитя має багату уяву, неабиякий хист до складання віршів, казок, малювання абсолютно несподіваних, часом парадоксальних картин. Тому психологи, лікарі та педагоги в один голос твердять: якщо розуміти нейрофізіологічні особливості лівшів, поважати їх та не перевчати насильно на правшів, можна розкрити потенціал майбутніх геніїв.

Допоможе годинник із циферблатом в інший бік

«Наш праворукий світ зов­сім не пристосований для лівшів, — говорить голова оргкомітету Міжнародного дня лівші в Україні Ірина Григорович. — Усе, що ми бачимо навколо, усе, чим щодня користуємося, навіть не замислюючись — починаючи від ножиць, ручки і закінчуючи турнікетами в метро — влаштоване так, щоб людина писала, вирізала, кидала жетончик саме правою рукою. І для більшості це дуже зручно. Але для лівшів — ні. Такій людині дуже важко писати тими ручками, до яких звикли ми. Адже вона не тягне ручку, коли пише, а штовхає, від чого болять пальці. Лівші не бачать, що вони пишуть, тут же розмазують букви, тому їм доводиться дуже нелегко, особливо на етапі опановування письма. Для таких діточок потрібний правильний інструмент — ручка з чорнилом, яке не розмазується, зі зручним захопленням, зроблена «пташечкою», завдяки чому людина бачить те, що вона пише. Також тригранні олівці, які легко тримати в руці. Потрібні й спеціальні лінійки зі шкалою в інший бік, бо коли лівша користується шкалою, до якої ми звикли, то змушений відрахувати з іншого боку, скільки треба, поставити крапочку, а лише тоді провести лінію. Значно полегшить життя лівші годинник із циферблатом в інший бік, чистилка для картоплі, ножиці й ножі, заточені в інший бік. Із ножами, щоправда, зараз трохи легше — вже можна знайти заточені й під лівшів, і під правшів. Із ножицями — величезна проблема. А використання «не свого» інструмента не просто незручне, воно нерідко призводить до травматизму. Людина не бачить, що вона вирізає, може поранитися».

Найголовніша проблема для ліворуких дітей — це навчитися писати, малювати й працювати тими інструментами, які щодня застосовують у рутинній праці. З одного боку, дитині вкрай важко «дзеркалити» наші рухи ручкою чи ножем, зробленими для правші. З іншого боку, у нашій країні навіть сьогодні важко знайти навчальне й інше обладнання (навіть банальні прописи для першокласників) для робочої лівої руки. Що робити батькам у такій ситуації? Психологи радять — усе, що завгодно, але не бити, не лаяти дитину через її відмінність від інших і в жодному разі не перевчати на «правильну» руку, якщо маля цього не хоче.

Як зазначає директор Інституту психології НАПНУ, професор, доктор психологічних наук, академік Сергій Максименко, насильство над особистістю, репресії в родині неприпустимі, тому що ліворукість малюка — це не його примха, а нейрофізіологічна особливість роботи мозку. Річ у тім, що опції двох півкуль мозку відрізняються одна від одної. Ліва половина мозку керує правою половиною тіла, а права півкуля керує лівою половиною тіла. І зазвичай одна з двох половинок мозку буде переважати, інша — виконувати другорядну функцію. Отже, та половина тіла, яку курує домінуюча півкуля, буде робочою, тобто людині буде значно легше виконувати різні фізичні вправи, писати, вирізати, малювати, тримати ложку, шити, кидати камiнці робочою рукою, а відштохвуватися при стрибку в довжину, тримати рівновагу — робочою ногою. Так, у праворуких людей домінує ліва півкуля — так звана «раціональна», відповідальна за мову, логічне та раціональне мислення. А в ліворуких, навпаки, «командує парадом» права півкуля — «образна», «ірраціональна», «емоційна», яка більше відповідає за інтуїцію, загальне сприйняття та емоційність.

Зазвичай до п’яти років стає остаточно зрозуміло, яка рука в дитини буде основною. Раніше не розберешся, бо геть мале дитя з однаковим ентузіазмом хапається за іграшки обома руками. Поки з’ясує, як їй легше, мине кілька років. Утім, якщо батьки ще з трьох–чотирьох рокiв помітили, що маля більше любить малювати, кидати м’яча тощо лівою рукою, не треба його перевчати, щоб було, «як усі». Адже причина не в руці, а в роботі мозку, який не стане працювати інакше, що б ви там не робили. Більше того, лікарі кажуть, що таке перенавчання завдає маляті непоправної шкоди. Саме тому перевченим лівшам буває ще складніше писати та вчитися взагалі.

«Переучування лівшів — це вчинок на межі якогось злочину, — переконує академік Сергій Максименко. — Це значне травмування дитини, не лише психологічне, а й на фізіологічному рівні. Лівша рефлекторно тягнеться рукою по іграшку, тримає ручку, йому так не просто зручніше, а він узагалі не уявляє, як це можна робити іншою рукою. Якщо таку дитину перевчають, їй доводиться постійно контролювати свої рефлекси, а це завдає величезної шкоди».

Праворукі батьки часто не розуміють, що їхні каральні методи, спрямовані на дитину–ліворучку, можуть призвести до послаблення здатності концентруватися, читати, правильно писати. Такі малюки схильні до невротичних розладів психіки, можуть почати заїкатися, особливо якщо під час перенавчання дорослі сотні разів повторюють: «Ти нездара, усе робиш не так, ти ніколи не навчишся писати (малювати, тримати ложку тощо) правильно».

«Сьогодні, на щастя, вже виросло покоління людей, яких у дитинстві не перевчали, дали можливість залишитися лівшами. Але ще не так давно, коли ліворукість вважали чимось ганебним, дітей обов’язково «перекроювали» у примусовому порядку, — каже директор Київського міського центру «Психічне здоров’я дітей і підлітків», професор, доктор медичних наук Анатолій Чуприков. — І це було страшно. Бо це калічить людину. У таких дітей змінюється емоційний фон, веселе життєрадісне маля після цього стає сумним, затравленим. У дитини може з’явитися нічний енурез, а нерідко — й нетримання сечі вдень. Можуть мучити нічні страхи — дитина кричить уві сні, навіть не прокидаючись, їй сняться павуки, змії, якісь жахіття. У найважчих випадках можливий навіть початок епілептичної симптоматики. Зрозуміло, це дуже негативно позначається на подальшому розвитку дитини. І хоч повальна практика переучування лівшів залишилася в минулому, ще й сьогодні буває, що батьки намагаються переробити дітей на «таких, як усі». Це трапляється навіть у родинах лікарів, які, здавалося б, мають розуміти простi речі».

У лівшів слабший імунітет

Загалом, як зазначають фахівці, якість здоров’я у лівшів дещо гірша, тому такі діти потребують пильнішої уваги з боку лікарів. «У лівшів слабший імунітет, вони менш пристосовані для життя. Тому раніше, коли в людства не було захисту проти природного відбору, лівші переважно вимирали, — каже професор Анатолій Чуприков. — Через слабкість імунітету сьогодні серед лівшів буває чимало хворих, зокрема й з аутоімунними та нервово–психічними захворюваннями. Серед них більше аутистів, ніж серед правшів, але це в жодному разі не значить, що всі лівші — аутисти! Крім того, у хлопчиків–ліворучок нерідко виникає дефіцит уваги, гіперактивність. Такі діти дуже швидкі, енергійні, жваві, що іноді дратує батьків. Але не можна обмотати хлопчика скотчем, скувати його і таким чином полегшити собі життя. Грубість тут неприпустима, навпаки, до дитини треба ставитися вкрай бережно, толерантно, слід поважати малюка. Батькам треба зрозуміти — так, ви народили незвичайну дитину, вона відрізняється від інших, але це не патологія! Терпіть, і вам воздасться, бо малюк виросте й вас нагодує. Згадайте, лівші у своїй масі багатші за правшів, це відомий факт. Білл Гейтс — найзаможніша людина світу — лівша. Крім того, якщо дати дитині можливість гармонійно розвиватися, вона може стати генієм. Бо ж сьогодні широко відомий той факт, що серед видатних людей, а особливо митців, кількість лівшів удвічі більша, ніж серед правшів».

ДО РЕЧІ

Серед ліворуких чимало відомих людей: Юлій Цезар, Олександр Македонський, Жанна д’Арк, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Льюїс Керол, Чарлі Чаплін. Українці Степан Бандера, Марія Матіос, Семен Глузман — також лівші.

ПЕРЕВІРКА

Як дізнатися, хто ваша дитина — лівша чи правша?

Якщо батьки сумніваються, чи справді їхня дитина ліворука, психологи радять поспостерігати за малюком, коли він грається іграшками, роздивляється книжку, чистить зуби, кидає м’ячик тощо. Яка рука буде найчастіше в роботі — та й головна. Точніші висновки можна отримати після простого тесту. Слід запропонувати дитині зчепити пальці в «замок». Якщо при переплетінні верхнім буде правий палець, дитина правша, якщо лівий — лівша. Також можна сказати, щоб дитина схрестила руки на грудях (у так званій позі Наполеона). Домінуюча рука буде лежати зверху.

Крім того, дитина–лівша буде:

— бити лівою рукою по нерухомій правій, коли аплодує;

— підносити механічний годинник до лівого вуха, щоб послухати, як він працює;

— дивитися лівим оком у телескоп чи фотоапарат.

ФАКТ

Нервові волокна від кори головного мозку перехрещуються: ті, що йдуть із правого боку, в основному переходять на ліву половину тулуба, і навпаки.

ВАЖЛИВО!

У лівшів набагато пізніше, ніж у правшів, формується фонематичний слух, а будь–який недолік мовлення, природно, позначається на письмовій мові. Батькам і вчителям треба зважати на цю особливість і не вимагати від дитини забагато.