Може, ще одну марку наклеїмо?

«Україна молода» впродовж тривалого часу відстежує проблеми, які заважають працювати монополісту вітчизняного поштового зв’язку «Укрпошті». Тож редакцію неабияк тішить, що наші публікації викликають резонанс у суспільстві. Після виходу в світ матеріалу «Як село без пошти», в якому ми писали, що пошта незадовільно виконує свої функції, залишаючи без зв’язку окремі території — віддалені й не зовсім, а отже, ставить під загрозу національну безпеку держави, ця тема набула широкого розголосу.

Ми отримали листа з викладеною точкою зору на проблему від офіційної особи — заступника міністра транспорту і зв’язку України Оксани Плотнікової. «УДППЗ «Укрпошта» надає громадянам важливі послуги, як виплата і доставка пенсій та соціальної допомоги, розповсюдження періодичних друкованих видань за передплатою. Для покращення роботи поштових відділень, а їх майже 16 тис., з яких 10 тис. розташовані в сільській місцевості, потрібне реформування, — пише пані Плотнiкова. І тут же зізнається: — На жаль, через брак інвестицій на розвиток та впровадження сучасних послуг це зробити важко». На жаль, ми не почули офіційної оцінки нинішнього реформування поштового монополіста: споживачі послуг «Укрпошти» вважають, що воно завдає тільки шкоди знову. Причому значної. Саме про це, зокрема, і йшлося у нашій публікації.

Натомість пані Плотнікова знову повторює тезу, що, мовляв, їх відомоство не є монополістом. «Поряд iз державними підприємствами, такими як УДППЗ «Укрпошта» та ДП «Преса», на ринку розповсюдження періодичних друкованих видань працюють понад 100 компаній різних форм власності, — вслід за своїми підлеглими стверджує заступниця міністра. І робить висновок: — У межах одного міста можуть функціонувати близько 60% альтернативних пошті структур, натомість як жодна з них не працює в селі. Адже це економічно не вигідно». Тож державне підприємство де–факто таки монополіст чи ні?!!

Наш адресант відзначає сприятливу для ЗМІ тенденцію: попит на друковану продукцію з кожним роком зростає як у міській, так і в сільській місцевості. «Про це свідчить щорічне збільшення передплатників, зокрема на друге півріччя 2010 року передплачено 18 млн. примірників видань, а це на 2,44% більше порівняно з 2009 роком. Загалом УДППЗ «Укрпошта» за передплатою розповсюджує 93% усіх періодичних друкованих видань, найбільший їх відсоток виготовляють у Києві, Львові та Харкові, — стверджує заступниця міністра і зізнається: «Зрозуміло, що всю продукцію важко доставити одразу всім передплатникам». За даними пані Плотникової, торік до «Укрпошти» звернулися 274 громадянина, які не одержали свої видання. Статистика, м’яко кажучи, неповна. Адже тільки в архіви «України молодої» майже щомісяця потрапляє кілька листів зі скаргами, що газета не надходить або надходить невчасно. А якщо порахувати всі видання?

«Кожний такий випадок підприємство перевіряє та намагається знаходити винних осіб, притягаючи їх до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. А для своєчасної доставки видань «Укрпошта» вживає заходiв і приймає рішення, які б задовільняли потреби і підприємств, і видавців. Наприклад, у Кіровоградській філії УДППЗ «Укрпошта», про яку йдеться в публікації «Як село без пошти», налагоджено постійну співпрацю з редакторами друкованих ЗМІ щодо розповсюдження періодики», — коментує заступниця міністра проблему «безміру», до якого вдалися поштовики у цьому регіоні: змусили в авральному порядку переукладати договори на друк видань і таким чином поставили під загрозу вихід деяких місцевих газет.

Роботу поштовиків можна проілюструвати такою статистикою Мінтрансу: тільки 44,8% всієї преси пошта доставляє у день виходу, ще 39,7% — на другий і 15,5% — на третій! Про оперативність і застарівання інформації просто помовчимо.

Видавцям знову пропонують відкрити пункти децентралізованого друку, наприклад, у Львові, Дніпропетровську, Донецьку, Сімферополі. І чомусь не враховують застереження, що це не завжди можливо. «Темпи щорічного зростання видавничої вартості газет значно перевищують зростання вартості послуг пошти, — констатує заступниця міністра. — Подвійне державне регулювання тарифів на передплату збиткові для підприємства, а суми недотриманих доходів від пільгового надання послуг iз кожним роком збільшуються — компенсації зменшуються. Зокрема, у 2010 році на ці потреби у Державному бюджеті України передбачено 7,1 млн. грн, але це тільки 15% від потрібної суми».

Але найнесподіваніше звучить теза: «Потрібно забезпечити відповідність тарифу фактичним витратам «Укрпошти» та специфіці переплати видання». Іншими словами, пошта вкотре натякає на своє бажання збільшити тарифи. Таке намагання можна було би сприймати, якби не два «але». Перше: «Укрпошта» досі ухиляється від детального аудиту своєї діяльності (детальніше про це — у нашому попередньому матеріалі). І якщо споживач, тобто ми і ви, платитимемо більше, то маємо право знати, куди йдуть наші гроші. Чи на розвиток пошти, чи, скажімо, на нову іномарку для генерального директора. Особисто для мене це важливо. І друге: а якою ж, зрештою, має бути позиція держави щодо відстоювання засад національної безпеки? Низка країн на час кризи дотує своїх зв’язківців. Про це також ми писали у публікації «Як село без пошти». Читачі, судячи з відгуків, думку зрозуміли. А от чи дочитали цю тезу державні керівники — не відомо.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ,
Марія БОЙКО