Податлива молодь

Водночас коли на Юнацьких Олімпійських іграх 15–річна українська плавчиня Дарина Зевіна вже в другий день змагань здобула медаль найвищої проби, її старші колеги за сім днів будапештського ЧЄ не спромоглися отримати жодної відзнаки. Більше того, «доросла» команда вже впродовж двох років ніяк не може підкорити п’єдестал міжнародних змагань. Аби дізнатися причини таких контрастів між дорослими та юнаками, кореспондент «України молодої» зв’язався з головним тренером збірної Сергієм Бондарем.

«Відверто кажучи, хотілося, щоб наші найсильніші юніори Зевіна та Говоров, які представляють Україну на юнацькій Олімпіаді, поїхали разом iз нами до Будапешта. Думаю, що в Угорщинi вони були б серед перших. — каже пан Бондар. — Проте без них ми цілком і повністю побачили справжній потенціал цієї команди. На жаль, нинішнє покоління спортсменів, яке прийшло на зміну Клочковій, Силантьєву, Хлистуновій, просто не може на рівних конкурувати з провідними плавцями Європи».

За словами Сергія Володимировича, який лише півтора року працює на відповідальній посаді, в підготовці нинішніх збірників були суттєві прорахунки, допущені його попередниками. «Тепер же вони лише надолужують згаяне, тобто постійно біжать за поїздом, а не сидять у його першому вагоні. Більше того, дуже важко знайти спільну мову з їхніми особистими наставниками, аби скорегувати тренувальний процес», — так пояснює причини невдач українців їхній «голов­нокомандувач».

Тож, зважаючи на такі обставини, пан Бондар планує провести кадрову «революцію». «На чемпіонаті Європи я дав останній шанс нашим ветеранам, який вони не використали. Можу сказати, що в збірній із старожилів залишаться лише Ігор Борисик та Оксана Серікова. Уже скоро разом iз ними на світову першість та кубки світу їздитимуть наші юніори, прогрес яких вражає», — Сергій Володимирович хоче розпочати «обстріл» молоді на дорослих змаганнях. Тепер майбутнє «синьо–жовтої» збірної наставник пов’язує з Дариною Зевіною, яка демонструє хороші результати в плаванні на спині, батерфляїстом Андрієм Говоровим, «вільниками» Сергієм Фроловим та Надією Кобою.

Водночас відсутність медалей у плавців у Будапешті частково компенсували наші стрибуни у воду. У цьому видi спорту до радикальних кроків не вдаються, хоча на турнірі й брали участь два новi дуети. На триметровому трампліні змагалися Олена Федорова з Анною Письменською, а на вишці — Антон Захаров і Дмитро Меженський. Незважаючи на короткий період підготовки, жіночій парі навіть удалося виграти «срібло». «Перед фіналом дуже хвилювалася, проте моя напарниця Олена Федорова мене постійно заспокоювала. Навіть зараз важко знайти слова, щоб описати свої емоції», — ділиться своїми переживаннями з «УМ» срібна призерка континентальної першості Анна Письменська.

Більше того, в командному заліку наші співвітчизники з двома золотими і двома срібними нагородами посіли другу сходинку, хоча головний тренер вітчизняних стрибунів Тамара Токмачова планувала виграти командну першість. «Досягти хороших результатів можна лише тоді, коли поставлені максимальні цілі. Проте й таким підсумком змагань ми задоволені. Особливо тішить те, що ми випередили наших сусідів і принципових суперників — збірну Росії», — резюмувала пані Токмачова.