СТОЛИЧНА АФІША

КІНО

«Я» (Росія)

Режисер Ігор Волошин, у ролях Артур Смольянінов, Андрій Хабаров, Оксана Акіньшина, Олексій Горбунов, Анна Михалкова

36–річний Ігор Волошин — явище цікаве й суперечливе в теперішньому російському кінематографі. Перед психоделічною картиною «Я» про хлопця, який замість Радянської армії потрапляє в психушку, був фільм «Олімпіус Інферно», знятий на замовлення держави й присвячений темі 08.08.08. До «Олімпіус Інферно» була складна молодіжна драма «Нірвана». Як бачимо, автора постійно кидає в якісь крайнощі, тому закономірно, що йому так яскраво, соковито й, здається, легко даються психологічні роботи. Цей талант навіть відзначили критики з ФІПРЕСІ на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі, відзначивши призом за стрічку «Сука».

«Я» — історія хлопця, що вирішив «закосити» від армії, вдавши із себе психічно хворого. Не зайве буде зауважити, що в цього героя (Артур Смольянінов) давні й ніжні «стосунки» з наркотичними речовинами, а дія фільму відбувається в Радянському Союзі. Тому результат юнацьких експериментів нам більш–менш очевидний. Паралельною лінією картини є історія хіпі–наркомана Румина (Олексій Горбунов), який половину свого життя провів під наглядом людей у білих халатах. Навколо цих героїв у калейдоскопічній послідовності прокручуються сцени веселого яскравого життя андеграундної тусовки й сірі, брудні та смердючі будні клієнтів божевільні. Відповідно, «Я» справляє дещо однобоке враження — надто вже романтично тут зображені наркозалежні, проте за живе зачіпає однозначно. Єдине, що варто пам’ятати: зі слабкими нервами й у депресивному стані перегляд «Я» краще відкласти на потім.

«Крок уперед 3D» (США)

Режисер Йон Чу, у ролях Рік Маламбрі, Адам Дж. Севані, Шарні Уїнсон, Кендра Ендрюс

Скільки їх уже було? Два — точно! У 2006 — «Крок уперед» з юним і перспективним актором на ім’я Ченнінг Татум. У 2008 — «Крок уперед: вулиці», натягнуте продовження першої стрічки. І от минуло два роки, а отже, час видати третю версію невмирущої молодіжної теми — тінейджерського бунту, красивих танців і першої любові. Розвиток 3D тільки зіграв на руку продюсерам: як–то кажуть, тепер ще більше драйву!

Над сюжетом танцювального екшену, звісно, ніхто не заморочувався. Є підпільна школа вуличних танцівників «Пірати». Є молодик на ім’я Лось, який мріє про танці й музику, а натомість змушений підкоритися батьку й обрати корисну професію. І є серйозний прагматичний банк, що потребує або грошей, або приміщення для тренувань «Піратів». Спасіння приходить у вигляді конкурсу із значними призовими... Це вже, звісно, навіть не класика жанру. Що не кажіть, але «Брудні танці» все ж несли якусь ідею, а пластика тіла заворожує ще й досі без усяких 3D.

«Феї: фантастичний порятунок» (США)

Режисер — Бредлі Реймонд

«Такий красивий мультик!» — шестирічна Софійка виходить з кінозалу після прем’єри чергового комп’ютерного мультика від судії Disney. «А що ж там такого гарного?» — запитую в дівчинки. «Феї», — наївно–щиро відповідає вона й дивиться мені в очі так, ніби я нічого не розумію. Ну звісно, я вже не така маленька дівчина й перейматися солоденькими історіями про казкових прекрасних істот мені вже якось не пасує. Але маленькі дівчатка не потребують ні сюжету, ні драматургії. Їм достатньо ляльково–принцесних картинок, щоб сказати: «Так, це супер!» І люди зі студії Disney це знають.

В оригіналі мультик називається Tinker Bell and the Great Fairy Rescue, тобто «Тінкер Белл і грандіозний порятунок фей») і відносить нас до казки про Пітера Пена, де жила маленька фея на ім’я Тінкер Белл, яка дзвеніла, як двіночок. Відтак для американських діток придумана в Disney нова версія життєпису Тінкер Белл має сенс, проте, як виявилося, для українських діток історія походження відомої феї не суттєва. Із казки про Пітера Пена Тінкер Белл успадкувала непосидючість, проте характер її значно поліпшився. Маленьку біляву дівчинку з крильцями вабить усе, що пов’язане з людьми, — так через надмірну цікавість вона потрапяє у пастку до людського будинку, згодом товаришує з дочкою господаря Ліззі, складає з нею «наукову працю» про фей, і разом вони переконують татуся–науковця, що феї існують. Якщо у вас немає дітей, племінників, онуків, дітей друзів чи похресників, тоді «Фантастичний порятунок» залишиться для вас в афішах кінотеатрів непоміченим. Проте, якщо у вашому житті все ж присутня дитяча особа жіночої статі, цього мультика вам не оминути. І не варто прагнути, адже у світі насправді не так багато гарних речей, здатних задовольнити естетичні смаки наших дівчаток–фей.

P.S. «Фішкою» українського прокату цього мультика став голос «фабрикантки» Еріки, симпатичної й голосистої дівчини.