В осередках, куди важко дістатися автомобілям, з вогнем борються гвинтокрили. (Фото автора.)
Уперше в Самарському бору вогонь спалахнув 1 серпня. Минулого четверга наша газета заспокійливо повідомила, що за шість годин із нею вдалося впоратися. У Новомосковському військовому лісгоспі тоді повідомили, що постраждали щонайменше 100 гектарів лісових насаджень — 35 гектарів верхового лісу та 70 га хвойної підстилки. Проте точну цифру заподіяної шкоди мали визначити після ретельного обстеження кожної пошкодженої ділянки. Власне, у лісгоспі цим і займалися — 2 і 3 серпня ще ліквідовували наслідки загоряння, а коли 4–го розпочали зйомку, помітили, що загорілося в іншому місці — саме там, де здійснювали свої тренувальні стрибки військові–парашутисти...
А вже 6 серпня органами прокуратури було затримано директора лісгоспу з 25–річним стажем Анатолія Міцкана, проти якого вже встигли порушити кримінальну справу за статтею Кримінального кодексу «Службова недбалість, що призвела до тяжких наслідків». На самому підприємстві це сприйняли вельми боляче і переконані, що таким чином знайшли цапа–відбувайла.
— Нині ми не маємо ані копійки грошей, — бідкається головний лісничий Людмила Сусла. — До того ж iз 3 серпня за рішенням суду нам перекрили банківські рахунки. Але ж ми — державне підприємство. І саме держава має виділяти кошти на протипожежні заходи.
n Але ж ваш директор після того, як загорілося 1 серпня, охоче розповідав журналістам про те, що торік на протипожежні заходи було витрачено до 700 тисяч гривень. Чому ж їх не знайшлося цьогоріч?
— Рiч у тiм, що ми можемо заробляти якісь власні кошти завдяки рубкам, пов’язаним із веденням лісового господарства. Але торік у нас завершився термін дії матеріалів лісовпорядкування. Тепер ми їх не можемо отримати у зв’язку з тим, що держава не розрахувалася за виконані у нас польові роботи. А вирубувати ділянки, якщо немає матеріалів лісовпорядкування, ми не маємо права. Окрім того, нинішнього року, згідно з листом Міністерства охорони навколишнього середовища, призупинені рубки лісовідновні, проріджувальні, прохідні, санітарні суцільні і вибіркові. Отож продавати можемо фактично тільки дрова. Але це мізер — щонайбільше 20 тисяч гривень за місяць можемо виручити. Хоча на складі продукції й чимало, але нині внаслідок браку грошей у населення вона попитом не користується. До того ж територія нашого лісгоспу зарезервована для створення Національного природного парку «Самарський бір», який, до речі, перекидається й за межі Дніпропетровської області — до Харківської. Тому про промислові вирубки не може бути й мови. Коли ми раніше якісь кошти мали, то й на заходи протипожежної безпеки щось удавалось нашкребти. В інших лісгоспах все це фінансується державою, а наш підпорядкований Міністерству оборони України. Ми ж опинилися біля розбитого корита. Зарплату своїм людям заборгували за добрих півроку і тепер із 114 працюючих у нас залишається десь 70, але й цих не уявляємо, як утримаємо. Куди ми тільки не писали листів — реакції жодної. Тепер же винним роблять нашого директора, який з ніг збився у вирішенні цих складних проблем. З Києва надійшов наказ встановити у лісгоспі цілодобове чергування, згідно з яким мають у нас працювати і водій, і шланговий, і лісник, і диспетчер, і пожежні сторожі на вежах. Звісно, цей документ так і залишився на папері.
Щоправда, коли загорілося, інші лісництва кинули на підмогу — тепер цілодобове чергування здійснюється їхніми силами. Боротися з пожежами у лісгоспу немає ані сил, ані можливостей — один із двох тракторів поламаний, пожежні автомобілі — теж, водії звільнилися, ремонтувати нікому і грошей для цього немає.
У повному відчаї минулої суботи з лісгоспу відправили телеграму на ім’я Президента України Віктора Януковича: «Пожежа, яка виникла в Новомосковському військовому лісгоспі 4.08.2010 р., триває. Загальна площа пожежі складає 1700 га, в тому числі верхової — 260 га. Директора лісгоспу Міцкана А. К. 6 серпня заарештовано. Бюджетного фінансування протипожежних заходів лісгосп не одержав. На розрахункові рахунки накладено арешт. Колектив військового лісгоспу просить вашого втручання ...». Чи будуть почуті зневірені військові лісівники цього разу?
Коли я завітав до оперативного штабу боротьби з пожежею у Самарському бору, то був вражений величезною кількістю пожежної та іншої техніки. Кривий Ріг, Кринички, Запоріжжя, Світловодськ, Черкаси, Кам’янка, Драбів, Шпола — читаю на дверцятах автомобілів назви різних міст. Боротися з бідою у Новомосковському районі допомагає вся Україна.
Біля безпосередньо штабу застав на місці директора Департаменту управління рятувальними силами МНС Георгія Марченка, начальника Головного управління МНС України у Дніпропетровській області Віктора Бутковського та командуючого 6–м гвардійським армійським корпусом Сергія Бесараба.
— Пожежа надзвичайно складна, — розповідав Георгій Марченко. — В Україні подібного точно не було. Я щойно повернувся з Луганщини, де теж ліс горів, але тут все значно серйозніше. Бо цей лісовий масив — специфічний: прилягає до військового полігону, до того ж оголошений заказником. Отож доступ до нього максимально обмежений. На площі 300 гектарів немає жодної дороги, навіть під’їзд закритий з обох боків. Тому спершу довелося застосовувати важку інженерну техніку, щоб прокласти якісь шляхи, пробити просіки. І тільки тоді змогли заїхати протипожежні автомобілі. До того ж загоряння виникали у різних місцях. Погіршував ситуацію й дуже сильний вітер. Низова пожежа у верхову переходить миттєво. Осередок загоряння двічі доводилося поливати і закопувати.
Георгій Борисович називає орієнтовну цифру пошкодження вогнем — десь 550 гектарів лісонасаджень. Озвучені лісгоспівцями 1700 га він вважає перебільшенням. Проте і 550 га — зовсім немало.
Просто перед нашими очима над лісом здіймається пасмо диму. Пан Марченко вибачається і відлучається давати чергове розпорядження...
Сергій Бесараб, тим часом не відривається від ноутбука — відстежує найсвіжішу інформацію.
— На четвер обіцяють дощ, — повідомляє присутнім. Але у це, помічаю, мало хто вірить — небувала спека справді усіх дістала.
— Чи правда, що це загоряння могли спричинити військові? — допитуюся.
— Брехня, — Сергій Бесараб щиро обурюється. — Навчання були плановими і вимог протипожежної безпеки ніхто не порушував. Ми ж не вороги самим собі, бо тут живемо і сім’ї наші теж тут. І якраз військові першими почали боротися iз загорянням.
— На території, що прилягає до пожежі, було відразу розгорнуто штаб, — додає очільник Новомосковської райдержадміністрації Олег Миронов, який щойно під’їхав до місця НП. — Голова облдержадміністрації Олександр Вілкул у ньому відпрацював всю першу ніч. Насамперед ми облетіли територію разом iз представниками МНС і військовими — спільно оцінили ситуацію. Тут же було виділено пальне для техніки, організовано забезпечення продуктами харчування, транспорт для підвезення військовослужбовців, що брали участь у гасінні пожежі. Уже евакуйовано всіх дітей iз дитячих таборів, розташованих на території району. Обмежено доступ до турбаз. Новомосковський район — все ж головний туристичний комплекс на Дніпропетровщині.
Тим часом поспішаю поближче до того місця, звідки повалив густий дим. Всіма правдами і неправдами намагаюся потрапити до самісінького пекла.
— І не старайся — нічого не вийде, — застерігають хлопці з Центру громадських зв’язків УМВС України у Дніпропетровській області. — Навіть на відстані 300 метрів вогонь по хвойній підстилці тебе враз може наздогнати. А сосна, щоб ти знав, згоряє за 6 секунд.
Такі аргументи мене переконують. Тим часом дим повалив ще дужчий. Над ним злітає гелікоптер, що обдає цей осередок водою з трикубової посудини.
— Тут стільки журналістів перебувало, але на такий переконливий кадр ніхто з них не натрапив, — зауважує хтось. — Тож, вважайте, вам пощастило найбільше.
Кадр і справді вийшов вдалий — гелікоптер завис над димовою завісою. І пожежні машини помчали поміж деревами до самісінького пекла.
Проте навряд чи це можна назвати щастям. Бо ми стали свідками біди — дотепер небаченої й найстрашнішої за всю історію Самарського бору. Її справжні наслідки стануть відомими пізніше. Проте в даному випадку йдеться не лише про наслідки, а й про переконливий урок, з якого ще належить зробити висновки.
До ліквідації лісової пожежі на території Новомосковського військового лісництва у Дніпропетровській області було залучено 859 людей, 88 одиниць техніки, у тому числі, від МНС — 262 осіб і 53 одиниці техніки, від Держкомлісгоспу — 18 людей та 7 одиниць техніки, від Міноборони — 575 осіб та 24 одиниці техніки. Як стало відомо учора вранці, пожежу нарешті вдалося загасити.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
