Одеса: «бій смерті» без утечі й переховування

Окрім розтиражованих футбольних «матчів смерті» воєнних часів, в історії українського спорту виникла легенда, пов’язана з боксерським двобоєм одесита Костянтина Прохоровича та німецького офіцера Вальтера Кнейвельса.

Суть її зводиться до того, що в 1943 році 16–літній Костя Прохорович на очах німецьких вояків в одеському цирку нокаутував дворазового чемпіона Гамбурга. Після поразки гоноровий Кнейвельс зажадав реваншу. Аби арієць вдруге не зазнав ганьби, перед поєдинком у роздягальню до юного одесита прийшли гестапівці й висунули вимогу програти, інакше — смерть. Звичайно, Костя не послухався і вдруге відправив у нокаут німецького офіцера, після чого змушений був тікати з міста.

Ця історія з’явилася на сторінках одеської преси у 1990–х роках. Статті Володимира Воробея додавала колориту розповідь самого учасника бою, але інформація не пройшла перевірку. Кілька років тому легенду закріпив у своїй книжці «Мир і війна» В. Бекерський, причому, судячи з книги, він знайомий із тодішньою окупаційною пресою (подано скановані оголошення з газет за 1944 рік про боксерські двобої Орліонта — Стропуса та Бермі — Астремського). Цей автор теж не піддав розповідь сумніву, ще й значно прикрасив.

Насправді в цій історії дуже багато неточностей і вигадок, не підтверджених фактами. Єдине, що не викликає сумніву: поєдинки таки відбувалися, і перемогу в них здобув наш співвітчизник.

Вищезгадані автори стверджують, спираючись на спогади Прохоровича, що перший бій відбувся наприкінці 1943 року, а другий — у лютому 1944–го. Але «Одесская газета» тоді повідомляла, що перший раз боксери вийшли на ринг 4 лютого 1944 р., а другий — 3 березня. Ініціатором зустрічей був німець. Причому про його чемпіонські регалії ніде згадок не було. А ось Прохоровича описують як найкращого легковаговика міста, «улюбленця місцевої публіки, або «летючого голландця», як його називають друзі по шкіряній рукавичці» (цитата з газети «Молва»).

Неправдою є те, що українець обидва рази переміг нокаутом. «Одесская газета» 8 лютого 1944 р. писала, що «бій Прохорович — Кнейвельс завершився перемогою Прохоровича (за очками). ...Одесит не тільки тримався своєї випробуваної тактики оборони, а й моментами успішно атакував». Стосовно другої перемоги, то преса взагалі обмежилась одним реченням: «Прохорович переміг Кнейвельса».

Не відповідає дійсності розповідь про втечу та переховування Костянтина після другої перемоги. Насправді спортсмен нікуди не втікав, а й далі спокійно виходив на ринг одеського цирку, що підтверджують рекламні оголошення, анонси боксерських матчів та їх ретельний аналіз після завершення. Так, рівно через тиждень після повторного поєдинку із Кнейвельсом Прохорович провів бій із Борисом Стропусом (нічия), 22 березня переміг за очками Шкапіна, а ще через п’ять днів здолав Суручана і прийняв виклик румунського боксера Пункару (цей матч не встигли провести через прихід Червоної армії).

Тож, як бачимо, правда суттєво відрізняється від розтиражованих легенд...