Борешся з корупцією — робиш рекламу

Зателефонував мені дуже схвильований Володимир Сторчаков, редактор газети «Рідний край», яка виходить на два райони — Павлоградський і Юр’ївський: «Нам контрольно–ревізійний відділ виставив суму в понад 30 тисяч гривень. За те, що ці гроші ми нібито недоотримали за рекламу».

Далі Володимир Олександрович, якого в журналістських колах Дніпропетровщини знають як досвідченого фахівця, показав мені довгий перелік претензій, висловлених Об’єднаним контрольно–ревізійним відділом у Павлоградському і Юр’ївському районах, який нещодавно було перепідпорядковано Західному об’єднаному контрольно–ревізійному відділу. Сторчаков стверджує, що цю перевірку проводили всупереч постанові Кабінету Міністрів України та роз’ясненню Національної спілки журналістів, згідно з якими контрольно–ревізійні органи не мають права проводити ревізію фінансово–господарської діяльності редакцій. До того ж у вищезазначеному плані йшлося всього лише про перевірку використання в «Рідному краї» бюджетних коштів. І якраз тут жодного порушення не виявлено.

Зате неабиякий гріх контролери побачили в матеріалах, за публікацію яких редакція немовби недоотримала кошти. Сторчаков розділив весь цей довгий перелік, починаючи з 2007 року, на 13 категорій. Перша — це виступи народних депутатів України, депутатів обласної та районних рад. Цікаво, що в законодавстві немає ані слова про те, що хтось з народних обранців має за це платити.

До другої категорії потрапили... листи читачів, які, виявляється, мають не гонорари отримувати від редакції, а ще й самі мусять платити, якщо їхні листи раптом опублікують. Так до «чорного» списку потрапили пенсіонери, які мали необережність подякувати через газету соціальному працівникові за допомогу, ще один читач «попав на гроші» через те, що висловив свою думку на тему «Україна — НАТО», а інший — підтримав iз власної ініціативи проект Конституції, запропонований тоді ще Президентом України Віктором Ющенком. Так само й інші читачі, які зверталися зі своїми думками чи словами вдячності до улюбленої газети, й гадки не мали, що за це треба платити.

Далі — більше. Управління ветеринарної медицини попереджає населення про епідемію грипу — на думку контрольно–ревізійного відділу, це є рекламою. Державтоінспекція Юр’ївського району сповіщає водіїв про нові тарифи — те саме. Фахівець інспекції захисту рослин виступає з порадами — знову в ту ж річку. Те саме стосується і науковців Інституту зернового господарства, що виступили з рекомендаціями для фермерів та ще й на замовлення редакції. А одна з громадських організацій втілювала в життя проект боротьби з корупцією і, певна річ, розповідала в «Рідному краї» про свої успіхи на цьому поприщі. Працівники контрольно–ревізійного відділу й тут угледіли рекламу діяльності антикорупціонерів.

Коли кореспондент «УМ» звернувся за роз’ясненнями до заступника керівника Західного об’єднаного контрольно–ревізійного відділу Світлани Пазенко, та пояснила, що вони у своїй діяльності керуються Законом України «Про державну контрольно–ревізійну службу в Україні» і насамперед — його другою статтею. Я все уважно прочитав, але зрозумів єдине: контрольно–ревізійний відділ усе ж контролює використання бюджетних коштів, а не їх недоотримання чи особливості редакційної політики взагалi. Чи не наступ це на свободу слова на сучасний лад?