Віктор Невірко: Навіть загроза бути переможеною таким сильним кандидатом, як Віктор Ющенко, не стимулює нинішню владу піти на знищення корупції

«Корумпована влада просто заважає розвиватися і бізнесу, і країні»

      — Вікторе Сергійовичу, у Криму вас знали як активіста СДПУ(о), а зараз ви — палкий прихильник «Нашої України». Як так сталося?

      — Справді, я був досить активним членом Соціал-демократичної партії (об'єднаної), навіть створив з нуля й очолив у своєму селищі Гвардійському партійний осередок. У нас було понад 1 700 членів цієї партії, у той час як організація Сімферопольського району, якій ми підпорядковувалися, мала загалом 2 400 партійців. Я навіть балотувався до Верховної Ради України від СДПУ(о) в 10-му виборчому окрузі — мене висунули на з'їзді голови Бахчисарайського, Сімферопольського та Сакського районів.

      Але непорозуміння почалися з іншого. Паралельно я був кандидатом у депутати до кримського парламенту. Ці, другі, вибори я виграв «вчисту», але оскільки довелося змагатися з головою адміністрації Сімферопольського району Володимиром Закорецьким, результат довелося оскаржувати в суді. Шляхом тиску на окружну комісію мій опонент зменшив кількість голосів за мене, додавши собі балів за рахунок бюлетенів, які були визнані недійсними. Проте голови 10 дільничних виборчих комісій подали справжні протоколи, за якими виграв я. Склалася парадоксальна ситуація: згідно з протоколами, окружна комісія мала б зробити висновки на мою користь, а вони, навпаки, визнають переможцем Закорецького.

      — Ви оскаржували дії окружкому в суді?

      — Так. І суди я виграв, оскільки мав оригінали протоколів. Спочатку мою перемогу підтвердив Сімферопольський районний суд. Проте представники влади майже в останній день подали на це рішення апеляцію, і справу «завернули» — на їхню користь. Але я не відступив і дійшов аж до Верховного Суду, який розглянув справу на мою користь, повернувши її на новий розгляд. Коли наш спір почали розглядати вдруге, тричі мінявся склад суддів, бо люди відмовлялися приймати рішення, яке їм нав'язували. Але в підсумку до складу суду ввели заступника голови нашого Апеляційного суду Криму, і представник влади виграв справу. Я знову апелював у Київ, але на цей раз відповідь була не на мою користь, і оскаржити її десь в Україні я не міг. Тому я направив справу у Страсбург, до Міжнародного суду з прав людини, де її прийняли до розгляду. Тож я чекаю, бо переконаний, що виграю цю суперечку — це справа часу.

      — Як ви дізналися, що члени комісії сфальсифікували протоколи? Вони вам самі розповідали, як приходили до них додому і змушували підписувати несправжні документи?

      — Це все є у рішеннях судів. Адже перший суд Володимир Закорецький не зміг виграти навіть у себе в районі: вивчивши факти кричущих порушень, судді стали на мій бік. Це вже пізніше, сподіваючись, що ця тема втратить актуальність, що я втомлюся боротися, представник влади вирішив виграти за рахунок адмінресурсу і тиску. Але для мене це питання стало принциповим. Людина, яку начебто обрали депутатом Верховної Ради Криму, насправді в нашому районі не користується повагою і підтримкою, отож його перемога принесла гірке розчарування нашим людям.

      — А чому ви як альтернативу вибрали саме «Нашу Україну»?

       — Віктор Ющенко — реальний кандидат, і я переконаний, що він переможе. Хоча з СДПУ(о) я нікуди не переходив — мене на словах начебто виключили з партії. Бо коли я зробив заяву про те, що соціал-демократам на наступних виборах потрібно підтримати кандидатуру Віктора Ющенка, мене не зрозуміли. Водночас я бачу, що навіть загроза бути переможеною таким сильним кандидатом, як Віктор Ющенко, не стимулює нинішню владу піти на знищення корупції, підвищення зарплат і пенсій. Навіть ця загроза не може тих, хто при владі, змусити навести в країні порядок.

      До виборів 2002 року в мене були певні ілюзії, що через суд, прокуратуру, Службу безпеки, міліцію можна вплинути на будь-яку неправову ситуацію, але після виборів ілюзії зникли. Про яку державу за таких умов можна говорити? Корумпована влада просто існує для того, щоб заважати розвиватися і бізнесу, і країні. Той же Віктор Янукович скрізь — особливо по лінії прокуратури — розставляє сьогодні своїх людей, але не для того, щоб вони служили Україні, боролися з корупцією, а щоб вони служили особисто йому. Бо, подивіться, Генпрокурор — Геннадій Васильєв — у нього свій, міністри теж свої, то що, він не знає, що в Україні робиться? Нашу країну врятує тільки зміна влади, тільки опозиційний лідер може розрубати ті пута корупції і хабарництва, які зв'язали нашу країну.

«Сильна та партія, в якій сприймають різні думки»

      — Ви відчуваєте, що в СДПУ(о) підтримують вашу думку?

      — Коли я зробив свою заяву, то голова Кримської республіканської організації СДПУ(о) Єфим Фікс заявив, що я не пройшов у партії перереєстрацію, хоча це брехня. Таким чином партійне керівництво автономії спробувало від мене відхреститися. Зате мене одразу ж підтримав голова Білогірської районної організації СДПУ(о) Едуард Алібутаєв. Потім мене підтримали соціал-демократи в Красноперекопську, Новомосковську і Сквирі. Загалом після виборів 2002 року так, як зі мною, повелися з багатьма членами партії — їх не відстоювали і не захищали. Я вважаю, що партія не може мати перспективу, якщо вона не підтримує навіть своїх найактивніших, найбільш діяльних членів.

      — Ви особисто знайомі з Віктором Медведчуком?

      — Ні. Я знайомий з Олександром Зінченком — саме через нього я прийшов у партію.

      — А потім слідом за ним вийшли?

      — Ні. З ним шляхи розійшлися ще під час виборів-2002. Але коли він вийшов із фракції, я повністю погодився з його аргументацією: ті методи, які присутні в партії, м'яко кажучи, недемократичні. Наприклад, кримська організація — це та сама Комуністична партія. Хоча, згідно зі статутом, це мала б бути демократична структура. Я досі переконаний, що ідея соціал-демократії — хороша, але в залежності від того, хто цю ідею втілює в життя, вона може грати на користь чи проти спільної справи. Наприклад, у статуті написано, що я як член партії маю право висловлювати свою думку. І я її висловив — запропонував підтримати Віктора Ющенка як кандидата в президенти.

      Це сталося ще до з'їзду СДПУ(о), рішення якого я маю виконувати як партієць, отож я не розумію, чому таку бурю обурення викликала пропозиція, висловлена в рамках обговорення. До речі, навіть Леонід Кравчук у телеефірі визнав, що партія сильна, коли є різні думки, що кожен може висловлювати свою думку і не може бути виключеним за це з партії, якщо така дискусія виникла до з'їзду. Це суто комуністична реакція — заклювати, задавити будь-яку іншу думку.

      — Після всього, що сталося, ви плануєте покинути ряди об'єднаних соціал-демократів?

      — З партії я вийду. Але я хочу це зробити сам, а не щоб хтось про мене казав, що я начебто не пройшов перереєстрацію. Тому я, навпаки, отримав підтвердження, що її пройшов.

      — Натомість ви організовуватимете в Криму осередок об'єднання «За Україну! За Ющенка!»?

      — Ми створимо цілу мережу поширення літератури на підтримку Віктора Ющенка і чекаємо його на конференцію, яку плануємо організувати в Криму.

«Сільське господарство поставила на коліна безтолковість наших економістів»

      — Чому ви вибрали як бізнес саме сільське господарство, адже кажуть: якщо хочеш втратити гроші, закопай їх у землю?

      — Узагалі-то я вважаю, що сільське господарство насправді має бути прибутковим. Воно є прибутковим у більшості країн. Бо навіть якщо його й дотують, то дотують ціну на продукцію. А не так, як у нас, коли дотують солярку, мінеральні добрива чи фіксують мінімальні ціни. За сім років, які я пропрацював у цьому бізнесі, тільки один раз були у нас і хороший урожай, і висока ціна на нього — у 2000 році, коли Прем'єром був Віктор Ющенко. А так, як правило, урожайний рік стає проблемним для України — через безтолковість наших «знаменитих» економістів, які просто поставили сільгосппідприємства на коліна.

      — Вам вдається триматися на плаву навіть за таких непростих умов?

      — Влада дуже вдарила по моєму бізнесу, бо я боровся з Володимиром Закорецьким, а отже, перейшов дорогу Франчукам, які його підтримували. Під час виборів на наших підприємствах почалися численні перевірки, один із директорів навіть потрапив за грати, де від нього вимагали дати свідчення проти Невірка. Тоді я не розумів, чому так відбувається, адже я займався не кримінальним бізнесом, а мирним сільським господарством, а події виглядали, наче «наїзд».

      Показовою була позиція районної газети «Сельский труженик», яка до виборів мене хвалила, а під час них написала, що я такий шахрай, порівняно з яким навіть Остап Бендер відпочиває, що я злодій, — досі доводиться судитися за цю публікацію. Хоча всім зрозуміло, що після «діяльності» цієї влади на селі щось вкрасти нереально — просто немає чого.

      — Але ж прості люди на селі переконані, що всі голови, а особливо інвестори, на них «наживаються»...

      — (Сміється) Я прийшов у господарство «Агромир-5», що в Роздольненському районі, за рік до виборів, на початку 2001 року, коли підприємство було фактично у мертвому стані і з велетенськими боргами — тільки заборгованість із заробітної плати за п'ять-шість років! Щоб погасити зарплату бодай за рік, довелося виплатити людям понад мільйон (!) гривень. Я вже не кажу про те, що перспектив відбути посівну в тамтешніх селян не було жодних, бо ніякий банк не дав би такому господарству двомільйонний кредит, якого там потребували, щоб мінімально обсіятися.

      Та влада не подивилася на те, що, інвестувавши гроші, я підняв виробництво з руїн. Коли йдеш проти влади, її не цікавлять ні ті люди, які стоять за цим усім, ні пайовики, які залишаться без орендної плати, якщо господарство знову «ляже», ні податки, не сплачені в районну казну. Дають команду знищити, значить, нищать усе підряд, будь-яким способом.

«Сьогодні опозиційних настроїв у Криму більше, ніж будь-коли»

      — А як би ви оцінили сьогоднішню політичну ситуацію в Криму? Які перспективи на півострові має кандидат від влади, від правої опозиції, висуванець Компартії?

      — Влада намагається декларувати, що вона має якусь підтримку від народу. Найчисельнішою владною силою на півострові залишаються соціал-демократи, які стверджують, що мають 20 тисяч членів. Утім я впевнений, що на наступних виборах їм складно буде взяти в Криму навіть 5 відсотків голосів, хоча на минулих вони мали понад 12 відсотків. Результат буде низьким через бездарну політику, яку проводили в партії останнім часом.

      А от прихильників опозиції на півострові більшає, бо від того, що в країні багато говорять про зростання ВВП, добробут громадян, на жаль, не зростає. Навіть Президент каже: «Хлопці! ВВП зростає, а де ж гроші?». Так, наче він тільки нещодавно зрозумів, що зростання ВВП і наявність фінансів — поняття взаємно пов'язані. З іншого боку, Віктору Ющенку в Криму створюють імідж націоналіста, людини, яка виступає за заборону російської мови і прийде з програмою тотальної українізації, словом, експлуатують міфи, розраховані на примітивного обивателя.

      Перспективи комуністів, на мій погляд, в АРК також не високі. Леонід Грач дискредитував себе, тому такої підтримки, яка була в 1997—1998 роках, Компартії не мати. Так що на півострові не існує сили, яка б мала колосальну підтримку. Люди повністю розчарувалися у політиці, але опозиційних настроїв значно більше, ніж будь-коли раніше.

      — Останнім часом певний неспокій вносив кримськотатарський фактор...

      — Хто на цьому міг спекулювати? Тільки влада. У цьому контексті мені дуже подобаються формулювання прем'єра Криму: «Скінхеди з'явилися. Певно, комусь це вигідно». Почекайте, у вас є прокуратура, Служба безпеки, міліція, чому ви не дасте чіткої відповіді, кому це вигідно? Якщо влада каже «комусь», значить, ідеться або про те, що вона не виконує свої обов'язки, або про те, що не хоче їх виконувати.

      Крим, справді, регіон гарячий. Але в такому випадку нам треба об'єднуватися усім: українцям, росіянам, татарам — і гнати скінхедів з Криму, щоб мирно жити і не дати нікому провести «чеченський сценарій». Бо якщо зараз «розгойдувати» ці політичні процеси, то, в першу чергу, програють кримчани — наслухавшись «страшилок», ніхто не поїде до нас на курорт. Он у той же Єгипет можна поїхати дешевше, ніж у Крим.

      Та й суто татарські проблеми, знову ж таки, виникають через бездіяльність влади. Кожен мер причорноморського селища чи містечка знає «ласі» клаптики землі, і він за цю землю хоче отримати хабара. Тому він не зацікавлений виділяти землю кримським татарам безкоштовно. Татарські питання не вирішують, що призводить до зростання напруги. Татари дійсно постраждали від влади: два рази переїхати — це раз згоріти. Тому я повністю на їхньому боці.

      — А як сприйняли провал політреформи на півострові?

      — Влада не говорила б ні про яку політреформу, якби була впевнена, що зможе провести свого кандидата в президенти. Якби в Києві могли залишити при владі діючого Президента, про це б і не заїкалися. Звичайно, найбажанішим варіантом для них стало б обрання Президента парламентом — саме тому розглядали три законопроекти змін до Конституції. Я радий, що жоден із варіантів законопроекту не пройшов. В іншому разі Україна ще два роки — до нових парламентських виборів — прожила б у конфлікті між новообраним Президентом і парламентом. А значить, не було б ні політичної стабільності, ні економічного зростання, бо це взаємопов'язані речі.

Довідка «УМ»

      Віктор Сергійович Невірко. 38 років. Народився на Рівненщині, але з 8 років постійно проживає в Криму. У 1984-му закінчив Керчинське СПТУ № 12, отримавши спеціальність слюсаря-судноремонтника. У 1992 році здобув вищу освіту в Сімферопольському державному університеті імені Фрунзе за спеціальністю викладач фізкультури. Зараз закінчує навчання у Донецькій юридичній академії.

      Попрацювавши деякий час тренером та інструктором у радгоспі «Гвардійський» під Сімферополем, пішов у бізнес. З 1997 року створив підприємство аграрної спрямованості, яке орендує на півострові п'ять колишніх колгоспів — загалом понад 10 тисяч гектарів землі, де спеціалізуються на вирощуванні рису.

      Одружений, виховує сина. Член СДПУ(о) з 1999 року.