Трагедія сталася у неділю — актор загинув під колесами автомобіля. Минулого року Валерій Миколайович відсвяткував своє 75-річчя і не збирався зупинятися на досягнутому — він активно працював у театрах імені Лесі Українки та «Браво», репетирував у виставах «Трішки ніжності» та «Тема з варіаціями», прем'єри яких мали відбутися найближчим часом.
На честь свого 50-річчя в театрі Сівач минулого року підготував моноспектакль «И кажется мир абсолютно приятен» — колаж з анекдотів, лірики, оповідань сучасних письменників-гумористів. «Зараз сміх — це такий дефіцит, що навіть викликає заздрощі, — казав тоді Валерій Миколайович. — І я захотів подарувати його глядачам». Своїм глядачам він бажав тоді здоров'я і нічого не боятися, «оскільки все вже було», «щоб вони жили не лише на одну зарплату, а й на радість іншим». А на творчому вечорі свого друга Давида Бабаєва радив тому не сумувати з приводу свого віку, а «перевести свої 60 на гроші і зрозуміти, що це дуже й дуже мало».
Театрали пам'ятатимуть його прекрасні ролі у виставах «Повернення в Соренто», «Дон Карлос», «Загадка дому Варньє», «Блоха в усі», «Долетимо до Мілана» та багатьох інших.
Його доброзичливий, трепетний гумор може слугувати прикладом того, які цінності варто сповідувати в театрі, як потрібно ставитися до колег і понад усе любити свою професію. Ці принципи виправдали себе повністю, 50 років на сцені — найкращий тому доказ. На жаль, творчому довголіттю Сівача не судилося бути продубльованим довголіттям біологічним...