Домівка лікарів

На вулиці Кармалюка, 3 у Львові є гарненький будиночок, на двох поверхах якого представлено експозицію про медицину в Галичині та про Українське лікарське товариство (тут міститься й управа УЛТ). Гостинний директор Музею історії та розвитку медицини в Галичині ХІХ—ХХ сторіч Олександр Канчалаба веде цікаву екскурсію. Музей, до речі, цього року відзначає двадцятиріччя. Тут часто бувають відвідувачі з Польщі, Чехії, США, Канади. Хоч музей діє на громадських засадах, у ньому зібрано багато зразків дивовижного медичного обладнання минулих століть. Можна побачити, зокрема, якими були перші шприци, прилади для вимірювання тиску та інструменти гінекологів. Тут дбайливо зберігають україномовні книги з медицини кінця ХІХ сторіччя, портрети й особисті речі знаних галицьких медиків, унікальні довоєнні документи лікарського товариства.

«Базою для створення УЛТ стала лікарська комісія Наукового товариства імені Шевченка, організована в 1898 році, — розповідає Олександр Канчалаба. — Далі, 1903 року, за сприяння митрополита Андрея Шептицького створили народну лічницю. У 1920–ті роки члени УЛТ за сприяння Шептицького створили протитуберкульозний санаторій, для якого митрополит віддав землю зі своєї власності. Там мали змогу підлікуватися сироти, студенти і ветерани визвольних змагань 1920–х років. Владика Андрей часто зустрічався iз членами УЛТ. У 1920—30–х роках була традиція — лікарі ходили до нього колядувати на Різдвяні свята.

Самі лікарі теж були благодійниками. Так, доктор Сильвестр Дрималик спонсорував діяльність українських двох кінотеатрів і давав змогу працювати там студентам Львівської консерваторії — вони озвучували грою «німі» фільми.

Національну організацію, яка мала захищати права медиків–українців, започаткували у Львові 1907 року. Три роки пішло на те, щоб затвердити Українське лікарське товариство в органах влади — на той час австро–угорської. Польське лікарське товариство, що об’єднувало лікарів польської національності, вже діяло. На момент створення УЛТ існувала виборна Лікарська палата при Сеймі, — адміністративний орган із повноваженнями нинішнього Міністерства охорони здоров’я. На той час у Галичині були дві Лікарські палати: Західної Галичини і Східної. Із 18 членів східно–галицької палати лише двоє були українці. Українська організація об’єднала кілька сотень медиків iз Галичини, Буковини та Закарпаття. Днем народження товариства вважається 1 жовтня 1910 року. Засновники УЛТ визначили тpи основні напpями діяльності: наукову, фахово–оpганізаційну та гpомадську.

Під час Першої світової війни УЛТ не діяло, лікарі були на фронтах із січовими стрільцями та воїнами УГА. У 1920 році товариство відновили. Незважаючи на те, що польська влада у 1930–х перешкоджала самоорганізації українців, при УЛТ діяли «Порадня матерів», протитуберкульозний диспансер, гігієнічні виставки, які супроводжувалися виданням відповідної популярної літератури, студентське товаpиство «Медична гpомада». У 1939 році товариство, як і інші громадські організації Галичини, ліквідувала радянська влада. З будівлі повикидали книжки — мовляв, «на нєпонятном язикє». «Перед входом червоних військ до Львова у «золотому вересні» понад 200 родин інтелектуалів виїхали на Захід, серед них — лікарська еліта. І тоді почали з різних кінців СРСР надсилати медиків — «підсилювати науковий потенціал Львова», — розповідає директор музею. Чимало лікарів і студентів, які залишилися, нова влада запідозрила у «націоналістичній пропаганді» й знищила.

Німці теж не були привітними. 4 липня 1941–го розстріляли багато викладачів галицьких ВНЗ, серед них — і зі Львівського медичного інституту. Не дивно, що чимало медиків, в тому числі і єврейської національності, перебували в лавах Української повстанської армії. У музеї є великий стенд, де виписано їхні імена. Упродовж років активісти музею збирають відомості також про лікарів, репресованих НКВД, гестапо, Армією Крайовою. Зокрема, є стенд про Юрія Липу — лікаря, публіциста, історика, члена УЛТ. Його в 1944 році закатували у Яворові енкаведисти. Архів лікарського товариства не зберігся. Утім дещо вивезли на Захід: тепер книги й документи повертаються до музею.