Як міліція помаранчеві стрічки крала

31 липня близько десятка членів Всеукраїнської громадської організації «Коаліція учасників помаранчевої революції» прийшли на столичний вокзал із помаранчевою фарбою та стрічками. «КУПРівці» проводжали свого «делегата» до Москви, де опозиція проводила черговий «Марш незгодних». На знак солідарності з російськими опозиціонерами українські активісти вирішили прикрасити потяг «Київ—Москва» помаранчевою символікою та розфарбувати у відповідні барви. Ця акція, за словами самих «помаранчевих революціонерів», мала стати «першим кроком для нової хвилі громадського волевиявлення і становлення демократичного ладу в Росії та Україні». Однак на заваді задуму стала міліція — дії активістів розцінили як протиправні, двох учасників арештували, а працівники «Укрзалізниці» позрізали помаранчеві стрічки й відмили вагон від фарби.

«Із правоохоронцями взагалі склалася комедійна ситуація, — розповідає про події суботи один із затриманих міліцією, голова правління «КУПРу» Сергій Мельниченко. — Пакет із помаранчевою фарбою та тридцятиметровою стрічкою, яку ми планували передати в Росію, міліція викрала, причому відкрито, у нас на очах. Правоохоронці фактично відібрали наше майно, недоторканність якого гарантує закон. Ніяких пояснень своїм діям правоохоронці не дали, навіть посвідчень не показували. Ми намагалися пакет повернути, але безуспішно. Проти нас застосовували силу, а потім — після того, як ми розмалювали вагон — затримали».

За словами Сергія, у райвідділку не знали, що інкримінувати «арештантам». Хуліганського мотиву в їхніх діях не було, бо він виникає спонтанно, а «КУПРівців» відпочатку звинувачували в тому, що фарбу було підготовлено заздалегідь. Зрештою за дві години активістів із миром відпустили.

Незважаючи на сутичку з міліцією, «делегат–революціонер» Вадим Лісогор Москву таки відвідав. Наступного дня після «Маршу незгодних» Вадим зустрівся з представниками російської опозиції. За його словами, акції солідарності в Україні дуже потрібні російському народові: «Їм просто потрібна наша моральна підтримка, усвідомлення того, що вони не замкнуті у своїй країні, що в них вірить цивілізований світ, — говорить Вадим Лісогор. — Особливо в час, коли російський опозиційний рух із кожною акцією стає більш масовим. Цього разу в Москві зібралося півтори тисячі людей, щоб сказати своє щире слово владі. Наш моральний обов’язок — проявляти небайдужість до цих подій».