Дорога до максимуму. Дискваліфікація Владислава Гераскевича з Олімпіади дала можливість голосно говорити про Україну у світі
Олімпійські ігри — найбільш бажані, найбільш очікувані змагання в житті кожного спортсмена. >>
Ольга Бризгіна: Ліза мені сказала, що приїхала в Барселону лише перемагати
03.08.2010
Ольга Бризгіна.
Фінальним акордом чемпіонату Європи з легкої атлетики стала феєрична перемога жіночої команди України в естафеті 4х100 м. Своїм бігом «синьо–жовта» збірна відправила в нокаут визнаних лідерів спринту в Старому Світі. В Україні, звісно, чекали медалей від дівчат — як не перед початком чемпіонату, то напередодні фіналу, адже кваліфікаційні результати нашої четвірки давали надію на «срібло». Проте навряд чи хтось очікував справжнього тріумфу України в цій достоту королівській дисципліні. Та ще й із найкращим часом сезону у світі!
Переможним духом дівчат запалила 20–річна максималістка Єлизавета Бризгіна, в чиїх жилах тече кров олімпійських чемпіонів Ольги та Віктора Бризгіних. У суботу вона виграла «срібло» на 200–метрівці, а наступного дня вже не поступилася нікому.
Трохи більш як два тижні тому «УМ» публікувала інтерв’ю з самою Лізою, а вчора поспілкувалася з її мамою. Вони з чоловiком стежили за барселонськими звитягами дочки по телевiзору, перебуваючи в Українi.
— Ольго Аркадіївно, як ви можете охарактеризувати побачене минулими вихідними?
— Зазвичай таке описують словами «супер», «неймовірно». Зараз важко знайти слова, щоб охарактеризувати всі свої емоції!
Дуже символічно, що на стадіоні, де я 18 років тому виборола золоту і срібну нагороди Олімпіади–1992, Ліза зібрала такий же медальний урожай. Цікаво, що вона обновила своє особисте досягнення до 22,44 сек. — і саме ці секунди були моїм найкращим результатом на 200–метрівці, на якій я теж виступала.
— А як узагалі почуваєшся, коли стежиш за виступом дочки — «плоть від плоті»?
— Звісно, хвилюєшся, переживаєш. Я рада за доньку, яка не підвела команду, достойно представила свою країну. Важливо, що саме її перша медаль на чемпіонаті стала тим каталізатором, який спричинив «медалепад» для України. Дуже хочеться побажати нашій молодій збірній не зупинятися на досягнутому.
Водночас не можу не сказати, що досягати таких результатів на голому ентузіазмі важко. Хотілося б, аби держава, кольори якої захищають атлети, приділяла більше уваги своїм спортивним героям. Подивіться на наших сусідів, росіян. Їхню легкоатлетичну команду підтримують перші особи держави, а головний спонсор — «Газпром». Не дивно, що саме наші північні сусіди виграли командний залік чемпіонату Європи.
— Розкажіть, як ви налаштовували свою доньку на переможний лад? Досвід чотириразової олімпійської чемпіонки Ольги Бризгіної стає в нагоді у підготовці Бризгіної–молодшої?
— Я завжди їй казала: «Лізо, покажи хороший результат, а разом з ним обов’язково прийде медаль». Моя донька — справжній воїн, її бойового запалу вистачить на п’ятьох. Коли вона виходить на доріжку, то віддає бігу всі сили без залишку.
Перед останнім забігом я говорила Лізі, що ми з татом чекаємо від неї медалі. На що у відповідь почула: «Мамо, я приїхала сюди тільки перемагати».
— Її стрімкий біг у фіналі естафети приніс сенсаційне «золото» нашій команді. Але ще кілька тижнів тому Ліза заявляла, що 100 метрів для неї замало, аби розбігтися...
— Естафета — це більше, ніж просто змагання. Насамперед це азарт, адреналін. Головне завдання учасника естафети — не підвести подруг. Виходить так, що на Лізі лежала подвійна відповідальність. І вона з честю виконала свою місію.
— В інтерв’ю «Україні молодій» Єлизавета нещодавно сказала, що хоча тільки недавно занурилася у вир дорослих змагань, уже цього року зможе вибігти на 200 метрах із 22 секунд. Вважаєте, це реально?
— Мені здається, що це станеться трошки пізніше. Але те, що Ліза прямо на очах виросла як професіонал — це точно. Дивлячись на її потенціал, можу з упевненістю сказати, що перед Олімпіадою–2012 вона бігтиме ще швидше, цілком зможе здолати планку у 22 секунди. Головне, щоб стороною обійшли травми.
