Лелека вже не прилетить

У нашій державі щороку проводиться більш як двісті тисяч абортів. Ці приголомшливі цифри — офіційні, надані Міністерством охорони здоров’я України. Насправді ж ненароджених дітей може бути вп’ятеро, а то й удесятеро більше. Принаймні на стільки радять помножити статистичні дані лікарі–гінекологи. Вони пояснюють: чиновники не можуть «докопатися» до справжніх цифр, адже дуже багато абортів роблять у приватних клініках, які неохоче діляться своїми «здобутками» з представниками Міністерства. Тож у лікарів є всі підстави для паніки: аборти спричиняють безліч «жіночих» недуг і дуже часто призводять до безпліддя.

На аборт — у чотирнадцять років

«У розвинутих країнах 40% безпліддя стається через запальні процеси, а 60% — через ендокринні проблеми. У нас — навпаки, адже у дівчат зарано відбувається статевий «дебют», і перша вагітність часто буває небажаною. У таких випадках дівчата вдаються до штучного переривання вагітності, — каже завідувач відділення реабілітації репродуктивної функції жінки Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук України, професор Алла Корнацька. — Відомі випадки, коли аборти робили 14–річні дівчата. А потім це, звісно, позначилося на їхньому жіночому здоров’ї»...

Аборт — це наруга над природою, стверджує Алла Корнацька. Фахівець переконана: якщо жінка зачала плід, вона повинна виносити його і народити. «Інакше її організм може зазнати травм слизової оболонки матки, запальних та спайкових процесів, порушення ендокринної функції, гормонального гомеостазу, непрохідності маткових труб... Усі ці чинники потім можуть призвести до безпліддя», — розповідає пані Корнацька.

Крім того, якщо до оперативного втручання жінка мала певну інфекцію, та ще й зробила аборт у ненормальних умовах, це може закінчитися запальними захворюваннями та позаматковою вагітністю. Навряд чи наші жінки хочуть бачити своє майбутнє саме з таким «букетом» недуг, проте цифри говорять самі за себе: Україною розгулює просто–таки «епідемія» абортів.

Жахлива перспектива

«Процедура аборту має на меті внутрішньоутробно вбити плід. Це може бути медикаментозний аборт (жінка приймає гормональні пігулки, які переривають життєвий цикл у її лоні), вакуумний (висмоктування плоду через трубку) чи кюретаж (плід «зішкрябують» металевою палицею з петлею на кінці), — каже акушер–гінеколог жіночої консультації поліклініки №5 Шевченківського району Києва Ольга Баленко. — Проте немає значення, як це відбувається: сутність цих методів одна й та сама, тому я виступаю проти будь–якого аборту».

Багатьох жінок, які вже нібито наважилися на аборт, зупиняє страх перед наслідками цієї операції, каже лікар. «Переривання вагітності може призвести до безлічі проблем зі здоров’ям: від кровотечі до цілковитої втрати матки, — розповідає Ольга Баленко. — Якщо внаслідок аборту починається кровотеча, яку неможливо зупинити ні повторним кюретажем, ні гемостатичними препаратами, лікарі вирішують видаляти матку. Звичайно, такі випадки зустрічаються рідко, але ризик є завжди».

Жінка, яка вирішила не залишати дитину, може наразитися й на серйозні гормональні збої. «Коли жінка вагітніє, у її організмі відбуваються певні зміни на гормональному рівні. Якщо насильно перервати вагітність, незалежно від терміну, гормональна система зазнає величезного удару. Ніхто не може знати, як запуститься цей механізм після аборту», — каже пані Баленко.

І це — ще не всі жахіття. Під час аборту лікар може продірявити матку пацієнтки, призвівши до незворотних наслідків. «Грубість при проведенні аборту може призвести до перфорації матки: у такому випадку прокол спричинить сильну кровотечу до черевної порожнини, — стверджує Ольга Баленко. — Якщо перфорація відбулася, лікар має залишити інструмент на тому ж місці й у жодному разі не рухати ним. Після цього пацієнтці повинні негайно зробити черевну операцію для того, щоб зшити місце проколу та зупинити кровотечу. Якщо інструмент не залишити на місці, а вийняти з матки, лікар ніколи не зможе знайти місце проколу, а значить, і зашити його»...

Є серед представниць слабкої статі й такі, яким просто протипоказані аборти. За словами Ольги Баленко, штучно переривати вагітність не можна жінкам із першою групою крові та негативним резус–фактором. У таких випадках упродовж 72 годин після аборту в організм треба ввести антирезусний гамаглобулін, але про надання цієї допомоги, на жаль, турбується не кожен лікар. Якщо гамаглобулін не потрапить до організму жінки, у майбутньому вона матиме проблеми з резус–позитивним чоловіком: у цієї пари буде несумісність резусів, унаслідок чого спільні діти можуть мати різноманітні відхилення. І хоча це застереження стосується, передусім, власниць першої групи крові, закінчувати першу вагітність абортом дуже небажано жінкам усіх груп крові з негативним резусом.

«Причини, через які жінки зважуються на аборт, виглядають безглуздо»

«Я не роблю абортів, проте до мене дуже часто звертаються жінки, які хочуть перервати вагітність. З такими проханнями приходить від 5 до 10 жінок на місяць — я вважаю, що це забагато. Хоча бувають і місяці, коли охочих перервати вагітність немає зовсім», — каже Ольга Баленко. За її словами, якусь із цих жінок можна вмовити залишити дитину. «Причини, через які вони зважуються на аборт, виглядають просто безглуздо. Найпопулярніше пояснення у таких випадках — «я не впевнена, що майбутній батько дитини мене кохає». Але коли ця пара приходить на консультацію разом, виявляється, що чоловік зовсім не проти дитини, — посміхається гінеколог. — Тоді вагітність зберігається, і жінка народжує бажане для обох маля».

Відверта розмова — головна «зброя» гінеколога у «війні» з абортами. Результат спілкування залежить від того, наскільки жінка відкрита до лікаря. Звісно, стаються й прикрі ситуації, коли жінку неможливо відмовити від штучного переривання вагітності. Таких випадків — приблизно половина, каже Ольга Баленко. «Усе залежить від того, наскільки жінка вирішила це питання для себе», — стверджує лікар. Цікаво, що серед тих, хто наважується на аборт, є заміжні жінки: свій крок вони пояснюють тим, що поки що не готові до появи дитини. «Вони бояться фінансових труднощів, скаржаться, що не мають гідного соціального статусу або житла, щоб забезпечити малюка. Але ж не дарма кажуть: якщо Бог дає дитя, то дає і на дитя...» — каже пані Баленко.

Серед жінок, які наважуються на аборт, є й такі, які просто не готові до материнства морально. «Зараз не хочете, але чи зможете потім?» — запитує в таких випадках лікар. «Нещодавно до мене приходила дівчина, яка навчається в Університеті культури і мистецтв. Вона хотіла зробити аборт: їй потрібна ідеальна фігура, тож вона не могла собі дозволити таку «розкіш», як вагітність. Але все–таки мені вдалося вмовити її залишити цю вагітність», — каже Ольга Баленко. Дівчина прибігла до лікаря зі словами подяки, як тільки відчула перші рухи своєї дитини.

Життєві ситуації бувають різні, тож універсального «рецепту» вмовляння жінок немає. А от декого навіть у шістнадцять років не треба відмовляти від аборту: одна з «підопічних» пані Баленко — вагітна дівчина, яка ще не закінчила школу, — прийшла до жіночої консультації з твердим наміром ставати на облік. Незважаючи на юний вік, вона дуже хотіла стати матір’ю та приголомшила лікаря своєю наполегливістю: «хочу народжувати», і все!

«Конвеєр» працює безперервно

«У медичній галузі побутує така думка: якщо ви хочете бути хорошим гінекологом — вилікуйте хоча б одну жінку від безпліддя», — каже Алла Корнацька. Відділення, яке вона очолює, існує вже тридцять років. Упродовж цього часу до рятівників у білих халатах звернулося більше 30 тисяч зневірених жінок з усієї країни.

Кожна пацієнтка, яка не може завагітніти, має свій «шлейф» проблем та недуг. Проте серед безплідних жінок лікарі чітко виокремлюють одну групу — тих, хто бодай раз у житті пішов на штучне переривання вагітності. «Цих жінок серед наших пацієнток — 40%, — приголомшує Алла Корнацька. — Вони позбуваються «небажаних» дітей, а потім, коли материнський інстинкт «прокидається», не можуть завагітніти».

Алла Корнацька називає аборти пошестю сьогодення. З 1953 року, відколи ці операції були дозволені у нас, абортний «конвеєр» запрацював «на повну». «Це гріх і для жінки, яка на це наважується, і для того, хто погоджується робити їй аборт, — переконана пані Корнацька. — Будь–який гінеколог може підтвердити: найголовніша проблема кожного району — це аборти, серед яких є й нелегальні. Тож ситуація, коли деякі лікарі до 11–ї години роблять аборти, а після 11–ї — лікують безпліддя, просто неприпустима. Жінка має планувати свою вагітність і не повинна вдаватися до абортів. Проте це її особистий вибір: ми, лікарі, можемо лише допомогти їй народжувати, якщо вона вирішить залишити дитину»...

ДО РЕЧІ

Найближчим часом МОЗ планує ввести до класифікації лікарів нову для нас спеціальність — лікаря–репродуктолога. В Україні вже працюють такі фахівці, проте їх дуже мало: у наших вишах їх не готують. Поодинокі вітчизняні репродуктологи — це лікарі–першопрохідці, яким вдалося пройти навчання за кордоном та отримати відповідний сертифікат. «Наші громадяни не знають, куди звертатися з проблемою безпліддя: чоловіки йдуть до уролога, який лікує лише простатит, але не вирішує проблеми неплідності, — каже Головний спеціаліст відділу акушерсько–гінекологічної допомоги департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення Міністерства охорони здоровя України Ірина Чибісова. — Ми сподіваємося, що після введення спеціальності репродуктолога ситуація в Україні покращиться і всі пари, яким важко зачати дитину, зможуть отримати кваліфіковану допомогу».