Православна віра — для прикриття «русского міра»

Патріарх Московський і всієї Русі Кирил приїхав до України не проповідувати християнство, а затягнути нас у «русскій мір». На це спрямовані й агітація пастви, і нагородження Януковича вищим церковним орденом. До речі, «богоугодний» Президент Янукович не перший кавалер в Україні: ще від Алексія ІІ одержав орден «безбожний» Петро Симоненко. Ясно, що головним тут є не прихильність до Бога, а прихильність до «русского міра».

Сам патріарх відхрещується від політики, говорить про духовну єдність, але його справжні наміри стають очевидними із одкровень митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, який одночасно є депутатом Одеської облради від «регіоналів». Отже: «Святійший Владика..., не убоявшись злоби націоналістів, ... обґрунтував перед світом блискучу концепцію єдиного «русского міра». Який об’єднує всіх нас — спадкоємців історичної великої Росії... Він є справжнім лідером, що об’єднує розірвані штучно спорудженими кордонами народи неділимої святої Русі».

Історик В. Соловйов писав: «Наша російська церква віддала себе беззастережно на послугу державі, щоб мати від держави запоруку свого існування та пільг». Це ж стверджує й К. Аксаков: «Наша російська церква завжди була і є покірною та вірною служкою російської держави, а точніше — російського уряду. Духу правди, любові, духу життя, духу волі — цього спасенного натхнення християнства — немає ані сліду в нашій російській церкві». Догма про вищість держави, влади у московському православ’ї зародилася давно, Іосиф Волоколамський проголосив: «Понеже власть царская от Бога исходит — царь богоподобен есть». Тому московська церква прислужувала всякій владі: монгольським ханам, власним тиранам, що руйнували церкву, віру, катували народ, — Івану ІV, Петру І, Сталіну. У 1947 році патріарх Алексій у посланні писав: «Скріпимо наші молитви за «Русскую державу» [не СРСР], за її законну владу [не безбожну] на чолі з її мудрим вождем [це про Сталіна], якого сам Бог обрав і призначив вести нашу батьківщину шляхом добра і слави». Більшовицький режим винищив справді віруючих священиків, Сталін поставив на чолі церкви тих, хто співробітничав із КДБ. Через хіротонію нинішнім ієрархам передається не благодать, а тавро КДБ. Отака їхня канонічність. У повоєнні роки російська церква допомогла КДБ нищити Українську греко–католицьку церкву, прибрала до рук її парафії та храми.

Патріарх Кирил схвалює таку християнську чесноту, як уміння віддавати. Тож треба було закликати кесарів, що демонструють удавану побожність, віддати (не своє), а повернути чуже, придбане з порушенням заповідей, Чечню — чеченському народові, Межигір’я та Сухолуччя — українському. Треба було б звернутися до багатіїв, щоб віддали награбоване чи хоча б поділилися з бідними. Патріарх і сам повинен віддати автокефалію українській церкві, а також повернути храми, відібрані за допомогою КДБ у греко–католиків, споруди, захоплені у Києво–Печерського заповідника. (Важливо зрозуміти, що не все колишнє церковне майно має передаватися церкві, бо нащадки тих, із кого стягували десятину, належать до різних конфесій, чимало стали атеїстами. Якщо виходити з принципу — віддавати мусять інші й віддавати все, то можна вимагати і земель з кріпаками, які колись були в російської церкви).

Патріарх негативно відгукнувся про націоналізм у тій його формі, яка утискає інші нації. Що ж, хай він звернеться до історії власної церкви. Інок Філофей писав Івану ІІІ: «Блюди же, внемли, благочестивый царь, что все христианские царства сошлись в твое единое, что два Рима пали, а третий стоит, а четвертому не быть». Ідеологія вищості, богообраності російського православ’я, народу, царства діє і нині. Видатний російський філософ і теолог Микола Бердяєв зазначив: «Російський шовінізм у російській церкві — це питома росіянам, суто російська національна прикмета. Російська церква насичена російським шовінізмом згори донизу і в минулому, і в сучасному». Це, зокрема, видно з цитованого послання Алексія — роль «Русской держави». Є в чому каятися російській церкві — за себе і за державу, яку вона благословляла на завоювання Кавказу, Середньої Азії, створення єдиної–неділимої імперії, та за дер­жаву, яку підтримує нині.

Не гоже патріарху використовувати віру як наживку для геополітичного проекту. Замість того варто було б пастирю зосередити сили всередині Росії, яка потребує місіонерської діяльності. Володимир Висоцький душею відчув, що нема святості в російському храмі, що там «все не так, как надо». Справжніх православних, які виконують обряди сповіді та причастя, дотримуються посту, ходять у храми, серед росіян 18—20%, решта розуміє православ’я як політичну складову формули «православіє—самодержавіє—народність». У Росії треба викорінювати злодійство, хабарництво, пияцтво тощо, прищеплювати людям любов до ближнього. Якщо Росії вдасться хоч трошки наблизитися до царства Божого на землі, то вона і без агітаційних проповідей стане привабливою для інших православних, і не лише православних.

Проект «Русский мир» розраховано, точніше, націлено на Україну. Тож нам, українцям, треба згадати, що, орієнтуючись тільки на православ’я, ми разом із Богданом Хмельницьким колись уже зробили невдалий геополітичний вибір.

Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технічних наук

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Спочатку хрестив Андрій...

Народний депутат Петро Ющенко переконаний, що українська церква є апостольською і не може бути чиєюсь «донькою». Таке переконання Ющенко висловив у коментарі УНІАН. За словами Петра Ющенка, перше хрещення Київської Русі здійснив не князь Володимир Святославович, а Андрій Первозванний. «Богоугодне дійство — Хрещення Русі Володимиром Великим — було п’ятим, першим хрестителем нашої землі був святий Андрій Первозванний, який у 57–му році нашої ери прибув на київську землю», — підкреслив Ющенко.

Київський помісний собор у 1621 році підтвердив апостольське походження християнства на українських землях. Зокрема, у зверненні було сказано, що «Святий Апостол Андрій — перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол».

На переконання Петра Ющенка, ця подія дає зрозуміти, що українська церква є апостольською з першого століття від Різдва, так само як, наприклад, Олександрійська, Антиохійська, Єрусалимська церкви, які також заснували апостоли. За словами депутата, потім було й готське хрещення, й хрещення Аскольда, й княгині Ольги, і лише згодом хрестив Русь Володимир Великий.

«Треба зрозуміти просту істину, що Київська церква є матір’ю не лише для Московської церкви, а й для Білоруської, тому що саме сини Володимира поїхали з Києва до Пскова та Полоцька, де й були засновані ці церкви», — зазначив Петро Ющенко.