ЦИТАТИ ТИЖНЯ

Микола Азаров,
Прем’єр–міністр України
— про залежність свого рейтингу від постановки наголосів у власних назвах:

— Чи є перспектива в наших областей, таких як Кіровоградська, Івано–ФрАнківська? Чи ФранкІвська? ФранкІвська. А то ж знову «Українська правда» напише, що Азаров плутає поета з диктатором... Дуже уважно ви відслідковуєте всі мої висловлення, навіть приємно. Робите мене людиною популярною, рейтинг мені нарощуєте.

(«Українська правда»)

Костянтин Грищенко,
міністр закордонних справ
— про нові чесноти Президента Януковича — «виконавця волі Майдану–2004»:

— Люди стояли на Майдані не заради геополітичних прожектів, а заради того, щоб у їхній країні щось почало змінюватися на краще. Аби з’явилася влада, здатна чути виборця, формулювати на основі його волевиявлення дієздатну політику і реалізовувати її. За цією логікою, політичний курс Президента Віктора Януковича може бути, хоч як це парадоксально для декого прозвучить, найкращим утіленням «волі Майдану».

(«Дзеркало тижня»)

Костянтин Бондарєв,
нардеп від БЮТ
— про нові різновиди зрадників у Блоці Тимошенко, які виконують волю «Регіонів» (на прикладі ситуації в Київській області):

— У нас були «тушки», потім «тушканчики» — у місцевих радах, а тепер у нас є новий вид — павліки морозови. За банку варення чи коробку печива людина пише заяву...

(радіо «Свобода»)

Василь Цушко,
міністр економіки, обраний новим головою Соцпартії
— про роботу в опозиції і «в позі»:

— Я категорично проти опозиційності. Я десять років був в опозиції — із 1994 року по 2004–й. Я жодного разу не гнувся й раджу, щоб у партії був той же підхід: не можна гнутися, тому що тебе потім ставлять у позу. А якщо не гнешся, тоді нормально... Але коли я був «губернатором», то за три місяці зробив більше, ніж за десять років в опозиції.

(«Українська правда»)

Юрій Андрухович,
популярний український письменник
— про доцільність від’єднання Криму й Донбасу від України:

— Залишаючи шанс для українського майбутнього, треба розглядати цю опцію. Тобто якщо ще колись станеться таке чудо, що в Україні знову переможуть, умовно кажучи, «помаранчеві», треба буде дати можливість Кримові й Донбасу відокремитися. Зараз вони цього не зроблять, бо сьогодні їхні сидять при владі в Києві. Але політично це інша нація, це частина російської нації. Тобто там апріорі агресивно заблокований будь–який український рух. Там концентрація ментального несприйняття всього, що пов’язане з українською незалежністю... Якби не ці два регіони, ми були б у ЄС і жили краще.

(УНІАН)