«Не треба чекати милості від законодавця» — до такого висновку приходять усе більше тих, хто взявся розвивати зелений туризм. Десять років точаться розмови про закон, який підвів би під цей вид діяльності нормативну базу, шість років у Верховній Раді лежить відповідний законопроект, що вже кілька разів ґрунтовно переробляли, а нещодавно він укотре пройшов перше читання. Годі вже казати про фінансове стимулювання ентузіастів!

Коли я поцікавився в Оксани Бас, яка очолює обласний осередок Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, чи діють на Вінниччині відповідна державна або регіональна програма, вона відповіла коротко: «На папері!». Більше того: навіть точної узагальненої інформації про кількість тих, хто надає такі послуги, знайти не вдалося. Спілка об’єднує два десятки власників агросадиб, готових приймати гостей, ще про декого можна дізнатися з особистих контактів, але скільки їх загалом — інформації немає. Кожен виживає на власний страх і ризик, отримуючи хіба що методичну допомогу. Утім якщо взяти до уваги потужний рекреаційний потенціал регіону, то це виглядає абсурдно.