«Газпром» із кожної конфорки

28.07.2010

Нещодавно підписаний закон про реформу українського газового ринку, який влада подала як торжество європейських стандартів у нашій країні, містить у собі кілька неприємних нюансів. Головний із них — справжній вектор змін залежитиме від кроків самої влади, а документ тільки зовні відповідає вимогам Брюссельської декларації. Натомість він містить багато «мертвих» зон, які дозволяють трактувати його положення так, як це буде комусь вигідно.

Узяти хоча би пункт про реальне виокремлення компанії оператора газотранспортної системи з компанії «Нафтогаз України» та надання на рівних умовах доступу до газопроводів й сховищ усім учасникам ринку. На перший погляд усе правильно, але експерт Центру Східних досліджень Анна Гурська зауважує: «В законі не взято до уваги вимоги іншої директиви Європейської комісії, котра обмежує доступ на ринок інвесторів, які не мають розділених компаній із транспортування, видобування та продажу газу». Простіше кажучи, навіть при частковій лібералізації ринку, закон відкриває дорогу до експансії «Газпрому» на український ринок, яка останнім часом обмежувалася.

А те, що «пороху в порохівницях» «Газпрому» є чимало, свідчить хоча б така статистика: попри отриману ліцензію на продаж в Україні 7,5 млрд. кубометрів газу в минулому році російський газовий монополіст продав лише 2,8 млрд. кубометрів «блакитного палива».

З іншого боку, вітчизняне законодавство аж ніяк не гарантує виконання ще однієї, дуже важливої, статті нового закону — про вільний вибір продавця та постачальника газу. На практиці ж їхню діяльність регулює підконтрольна уряду Національна комісія з ринку електроенергії.

Конкуренції, на яку сподіваються укладачі закону, також особливо очікувати не варто: її обмежуватиме чинний порядок, згідно з яким усі компанії, що видобувають газ в Україні з–понад 50% часткою держави, зобов’язані продавати паливо «Нафтогазу».