«Срібло» зі «Шляху Сантьяго»

Українські спортсмени–орієнтувальники, вирушаючи на змагання за кордон, убивають кількох зайців: здобувають нагороди, тренуються, знайомляться з новими для себе містами й країнами, набираються досвіду спілкування зі світом.

Уявіть собі ситуацію: приїздить, скажімо, до Парижа український автобус із двадцятьма юними спортсменами, тренерами і групою підтримки. Взявши до рук карти–схеми, хлопці й дівчата групами та поодинці розходяться по місту. Через визначений час, відвідавши Ейфелеву вежу, собор Паризької Богоматері чи Єлисейські поля і при цьому ніде не заблукавши, наші співвітчизники повертаються до автобуса. І так у Празі, Мадриді, Барселоні, Венеції — без зайвих ексцесів і пригод. Скажете — не може бути? А це цілком реально, бо йдеться ж про спортсменів–орієнтувальників. Більшість із них у свої 15—18 років, окрім численних змагань удома, вже не раз випробовували себе на відповідальних міжнародних перегонах із картою і компасом.

Цього літа шлях молодої збірної України проліг до іспанського міста Сорія, де відбувся дев’ятий юнацький чемпіонат Європи зі спортивного орієнтування за участю представників тридцяти країн. Згадані вище міста були зупинками на шляху нашої команди до Сорії.

Враження це місто справило незабутні. Через Сорію пролягав легендарний паломницький «Шлях Сантьяго», описаний у «Щоденнику мага» Пауло Коельйо. Більше тисячі років тому проща сюди, як шлях до пошуку істини й сенсу життя, стало для християн Західної Європи другою за значимістю після відвідання Святої Землі. Є свідчення, що 1986 року, коли тут був письменник Коельйо, «Шляхом Сантьяго» пройшло всього 400 людей. Наступного року після публікації «Щоденника мага» цей маршрут здолали вже більш як півмільйона пілігримів.

...Але враження враженнями, а забувати про офіційні змагання не доводиться. Українцям у Сорії особливо запам’яталася остання, спринтерська, дистанція. Поодинокі мешканці сонного у полудень міського центру і прилеглих парків стали свідками небаченого дійства. То там, то тут із картою і компасом у руках, спритно петляючи серед соборів та інших середньовічних споруд, сотні зосереджених атлетів намагалися якомога скоріше відшукати у вузеньких лабіринтах вулиць спеціально встановлені контрольні пункти, відзначитися на них електронним чипом і першими дістатись фінішу. Героїнею нашої команди стала Марія Поліщук із Калуша — срібна медаль у групі 16–річних.

Задоволена орієнтувальниця, яка виконала норматив майстра спорту ще у 14 років, згадала, як їй не пощастило позаминулого року на європейському чемпіонаті у Швейцарії. Спіткнувшись на фініші, Марія втратила буквально кілька секунд, а з ними і третє місце. Тепер представниця Прикарпаття реабілітувалася за ту невдачу.

Якщо додати до результату Марії четверте місце наших 16–річних юнаків в естафеті (Олександр Асмолов, Віталій Гичко, Андрій Половинко), загалом виступ збірної України можна вважати стабільним (минулого року на чемпіонаті Європи у Сербії у наших хлопців була ще й бронзова нагорода).

Дорогою у Європу нас наздогнало повідомлення про те, що Федерація спортивного орієнтування України (ФСОУ), яку очолює черкащанка Тетяна Божко, на засіданні колегії Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту підтвердила статус національної, що розширює можливості фінансування цього виду.

Володимир КОСТЕНКО