АЗС на краю поля

У західних країнах щороку зростає частка пального, яке має рослинне походження: Євросоюз активно сприяє розвитку виробництва й використання відновлювальних видів енергії. Цікаво, що значна кількість сировини цього пального — «родом» з України. Вітчизняні аграрії активно вирощують ріпак — одну з найприбутковіших нині культур, хоча вона суттєво виснажує ґрунт. При цьому близько 90% врожаю йде на експорт. Але невдовзі цей ланцюжок «аграрії—первинна переробка—експортери» може взагалі залишитися без прибутків: Європа ухвалила нову директиву, яка суттєво звужує експортні можливості нашого АПК.

Млинці — в автомобільних заторах

...Легковий автомобіль, зупинившись біля входу до цеху, ще якусь мить не вимикає двигун. Цього виявилося досить, аби у повітрі запахло ... свіжими млинцями. Власник біодизельного заводу Іван Кільган, який приїхав перевірити виробничий процес, своє авто заправляє тільки екопальним власного виробництва. «Сюди наливаємо олію, яка нагрівається до 85 градусів, потім протікає через центрифугу. У результаті отримуємо дизель і гліцерин», — Іван Степанович, показуючи на великий контейнер, ділиться таємницями технології.

Ідея створення заводу зародилася у 2006 році. Тоді фермер почав виготовляти ріпакову олію, але попиту на продукт не було. Після чергової поїздки до Європи вирішив виробляти екодизель. Розробив проект, узяв у банку кредит на закупівлю англійського обладнання, щоправда, держава відмовила компенсувати відсоткову ставку, бо устаткування виявилося не вітчизняного виробництва. Але головне — продукція відповідає екологічному стандарту «Євро–4». Утім перевести завод на цілодобову роботу, як раніше планувалося, не виходить. «Найбільша проблема — обігові кошти. Щоб не припиняти процес, потрібно 30 тонн ріпаку на добу. Торік кілограм сировини коштував дві гривні п’ятдесят копійок. Тож порахуйте», — розповідає «УМ» пан Кільган.

Підприємець мріє про державне субсидіювання. І зауважує, що не менш важливо, — політичне рішення про вміст альтернативних джерел енергії в органічних видах палива. Хоча б таке, як у сусідів. Зокрема, законодавство Польщі передбачає: кожний літр бензину містить 5, 75% біоетанолу. А в ЄС на екопальне впроваджені податкові пільги. Тому й ціна на шістнадцять центів нижча порівняно зі звичайним пальним. У нас, на думку Івана Кільгана, за аналогічних умов фінансової підтримки біопродукт можна продавати на 10—20% дешевше, ніж традиційне дизельне пальне.

А про пільги і ніхто й не знав!

«Незважаючи на економічні й екологічні переваги, виробництво екопалива в нашій країні розвинуте слабо. Організоване, в основному, на невеликих підприємствах, які забезпечують потребу в пальному для одного або кількох фермерських господарств чи агрофірм», — стверджує еколог «Бюро екологічних розслідувань» Анатолій Павелко.

Тим часом країна нині живе за програмою розвитку продукування біодизелю на період 2007—2010 рр.: мало бути споруджено принаймні двадцять біопаливних заводів. Але вже в 2008 році документ визнано таким, що не реалізований. Утім у країні діє ще один закон — «Щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива». «Відповідно до нього з першого дня нинішнього року техніка, обладнання, устаткування, що використовується для реконструкції наявних і будівництва нових підприємств з виробництва біопалива, звільняються від оподаткування», — пояснює «УМ» експерт з біоенергетики Оксана Макарчук.

Та де–факто не працює і він. Тож, на думку аналітиків, наша країна є сировинним придатком для виробництва біодизелю за кордоном. Тим часом при експорті 1 тонни ріпаку експортер отримує 531,37 грн. прибутку, а екодизелю — 204,67 грн. збитку. Це пояснюється тим, що ціна на культуру на внутрішньому ринку менша, ніж на світовому, водночас із пальним навпаки — тому що у ЄС виробникам біодизелю надають кредитні та податкові пільги, субсидії. Виходить, що краще продавати на зовнішній ринок сировину, а не кінцевий продукт. Це не вихід! «Необхідно вдосконалювати законодавчу базу, як у Європі, розвивати її, а не тільки декларувати...» — резюмує Макарчук.

Український ріпак обмежать у правах

Найважливішим нюансом у цій ситуації є «проблемність» ріпаку як сільськогосподарської культури. Посіви цієї олійної сильно виснажують ґрунт, тому потребують внесення мінеральних добрив і дотримання правильних сівозмін. Крім того, для захисту рослини використовують велику кількість пестицидів, які істотно забруднюють навколишнє середовище. «Не можуть до нас спокійно приходити іноземці, вирощувати на одних полях по два–три роки ріпак і нам залишати спустошене поле, яке роками відновлюватиме свою родючість. Нам потрібно задуматися: господарі ми чи зайди?» — обурюється Іван Кільган.

Але найболючіше може вдарити по цій індустрії директива ЄС «Про стимулювання використання поновлюваних видів енергії». За словами Окса­ни Ма­кар­чук, вона встановлює додаткові вимоги для паливних культур. Зокрема, дизель не повинен бути виготовленим із сировини, вирощеної на землі з високим вмістом вуглецю, а саме: болотах, заліснених територіях. Усі експортери змушені представляти докази й документи для сертифікації.

Наслідки введення в дію директиви для АПК України, за висновками експертів Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», будуть непередбачувані: починаючи від подорожчання продукції внаслідок сертифікації, втрату європейського ринку ріпаку та зникнення даної культури з полів.

Питання — «Куди подіти «зайвий» ріпак?» — уже сьогодні хвилює аграріїв. «Найперспективнішим шляхом, — вважає Анатолій Павелко, — є розвиток переробки сировини у кінцевий продукт — біодизель. Окрім іншого, він зменшить залежність від зовнішніх джерел палива».

Оксана ЗАГАКАЙЛО

«ЗА» І «ПРОТИ»

Імпортна техніка ріпаку не боїться!

Експерти виділяють низку недоліків біопального на роботу двигунів. «Це надмірна гігроскопічність, що спричиняє корозію елементів паливної системи, агресивність щодо гумових деталей, — каже Оксана Макарчук. — Водночас є і переваги: безпечне у використанні, піддається біологічному розщепленню, зменшує викиди в атмосферу оксиду вуглецю, токсичних газів, підвищує октанове число».

Фермер Іван Кільган дані про «загибель» елементів паливної системи спростовує: його німецька збиральна техніка, а також «Міцубісі» працюють на екопальному. До речі, підприємець мріє про мережу заправок у Львівській області. А вже через місяць у Самборі мають відкрити першу АЗС, де заправлятимуть біодизелем.

БІОДИЗЕЛЬ — У МАСИ!

Екологічно чистий політ

Два роки тому вперше за історію людства лайнер «Боїнг–747» британської авіакомпанії Virgin Atlantic піднявся в небо на біопальному. Літак здійснив політ із лондонського міжнародного аеропорту «Хітроу» до Амстердама. Один із його чотирьох двигунів працював на двадцятивідсотковій суміші пальмової та кокосової олій з авіаційним пальним. У подорож пасажирів не брали, а основне завдання полягало в тому, щоб переконатися: біопальне не замерзає на висоті понад п’ять тисяч метрів.