«Лопухи» — не в Лопухові

      Гарячі події відбуваються в гірському Лопухові (Брустурах) у Тячівському районі на Закарпатті. Селяни звинувачують владу в тому, що вона відбирає від них роботу, переслідує їхніх висуванців та нищить брустурянські ліси, які віддає чужинцям.

      Понад триста брустурівських лісорубів та членів їхніх сімей вийшли на мітинг, аби стати на захист Володимира Фабриція, директора Брустурівського державного лісомисливського господарства. За словами протестуючих, Закарпатське обласне управління лісового господарства прагне звільнити директора з посади. «Відставку» Володимира Фабриція брустурівці пов'язують з його намаганням сприяти тому, аби на території очолюваного ним лісомисливського господарства мали перевагу місцеві, брустурівські, лісозаготівельні підприємства. Саме задля цього, твердять організатори мітингу, минулого року домоглися від'єднання Брустурівського лісомисливського господарства від аналогічного усть-чорнянського підприємства. Принагідно вони домоглися звільнення з посади керівника останнього — п. Сойми, якого звинуватили в нехтуванні інтересами місцевих мешканців та корупції, про що рік тому багато писала закарпатська преса.

      Самостійне Брустурівське лісомисливське господарство існує лише протягом семи місяців. Протягом чотирьох із них воно фактично не працює, перебуваючи під перманентними перевірками. «Керівництво обласного лісового управління намагається повісити на Брустурянський держлісгосп провини його попередника — Усть-Чорнянського держлісгоспу», — заявив Іван Фабрицій, заступник лопухівського сільського голови й депутат Тячівської районної ради. «Під час перевірки спеціальними комісіями діяльності Усть-Чорнянського держлісгоспу та його директора Сойми було виявлено численні факти незаконного рубання деревини. Саме за це Сойму було звільнено. Однак, аби надміру не роздувати справу, з тих незаконних рубань було офіційно враховано лише частину. А тепер ці невраховані лишки приписують новоутвореному Брустурівському держлісгоспу, який просто фізично не міг протягом свого недовгого існування вчинити такі неподобства», — додає Іван Фабрицій.

      Директор Брустурівського державного лісомисливського господарства активно сприяв тому, аби більшість лімітів на заготівлю лісу отримували тамтешні підприємці, які дають роботу більшості місцевих мешканців та сплачують податки у місцевий сільський бюджет, кажуть організатори мітингу. Однак зі зміною керівництва Закарпатського обласного управління лісового господарства пріоритети змінилися. Приміром, брустурівське лісозаготівельне підприємство «Бирть», де легально працюють понад сто брустурян, за новим розподілом отримало лише тисячу кубічних метрів лісової заготівлі, тоді як заїждже підприємство «Закарпатліссервіс», де працює набагато менше робітників, — 3 700 кубічних метрів. Понад те — деякі брустурівські підприємці, згідно з владними рішеннями, взагалі втратили можливість займатися заготівлею лісу. «Фірми, перевагу яким надало обласне лісове управління, є близькі до нещодавно призначеного начальника цього управління п. Цубери», — каже Іван Фабрицій.

      Пiсля того, як брустурівські підприємці та представники сільської влади відвідали Івана Різака, голову Закарпатської обласної державної адміністрації, ситуація дещо змінилася. Різак ухвалив поновити старий розподіл, який надавав перевагу місцевим заготівельникам лісу. Однак зараз через звільнення директора Брустурівського державного лісомисливського господарства влада намагається знову перекроїти лісозаготівельні ліміти не на користь селу, твердять представники ініціативної групи.

      Закарпатська повінь 1998 року цілком знищила Брустури. Село, яке стало тоді суцільною руїною, тепер повернулося до життя. Та не чути, щоб селяни дякували за це владі. Лише завдяки місцевим підприємцям громада спромоглася відбудувати оселі після повені, зорганізувати тут нормальне шкільне навчання, придбати для села авто швидкої допомоги тощо, розповідає Юрій Павлюк, лопухівський сільський голова. «Те, що ми маємо, маємо лише завдяки нам самим, а зовсім не завдяки сприянню ззовні. Ми самі, не маючи чужої допомоги, відбудували своє село після страшної повені», — каже він, пристаючи до позиції мітингувальників.

      До Брустурів того мітингового дня навідався головний лісничий Закарпатського обласного управління лісового господарства. Та він відмовився будь-що коментувати і взагалі спілкуватися з пресою з приводу конфлікту. Хоч і підтвердив, що перебуває у Брустурах саме як офіційна, а не приватна особа. Інші закарпатські можновладці теж мовчать про брустурівську проблему. Влада повідомляє про виявлення численних незаконних рубок на території Усть-Чорнянського державного лісомисливського господарства. Та лиш Сойма, колись гучно звільнений з посади його директора, знову... повернувся до директорування у сусіднє, Мокрянське, державне лісомисливське господарство.

      Офіційних повідомлень про незаконні лісозаготівлі в новоствореному Брустурівському державному лісомисливському господарстві, які, за твердженнями брустурян, закидала цьому підприємству влада, наразі не чути. Однак проблема лишилася, тож можна чекати на нові наїзди, кажуть брустуряни. Але відступати вони не збираються. «Якщо не домовимося із закарпатською владою, домагатимемося приєднання села до Івано-Франківської області», — чути від селян. Гіркої долі їм не позичати: під час Другої світової війни нацисти знищили в краї одне-однісіньке село — їхні Брустури.