Холера не зовсім ясна

Страх від очікування дежа вю дворічної давності після розгулу негоди в першій декаді нинішнього липня на Прикарпатті вже розвіявся. На щастя, руйнівна вода не надовго затрималася на «чужій» території. Проте підтоплення чотирьох кладовищ у селах Вербовець, Прутівка, Радча та Старі Кути й «зазіхання» бурхливих потоків на законсервовані «чумні» місця змусили санітарних лікарів та екологів ударити на сполох: некип’ячена вода за таких умов ставала джерелом реальної небезпеки.

Чому кладовища та скотомогильники опинилися в зонах підвищеного ризику і чи можна вберегтися від цвинтарних загроз у майбутньому? Про це — розмова з начальником Івано–Франківської обласної екологічної інспекції Ігорем Яківчуком.

— Ситуація, що склалася після повені 7—8 липня на об’єктах, через які могли виникнути інфекційні загрози, цілком контрольована, — стверджує Ігор Михайлович. — Повенева вода пройшла чотирма кладовищами лише поверхнево, не проникаючи в глибокі горизонти. До розмиву скотомогильника в селі Кобаки Косівського району залишалося 60 метрів. У час найбільшого підйому води там перебували наші фахівці. Після того як негода відступила, ми разом із працівниками сан­епідемстанцій регулярно беремо проби води і досліджуємо в лабораторних умовах. Висновок однозначний: жодних загроз там нині немає. Проте на територіях, які були підтоплені, безумовно, треба дотримуватися певних гігієнічних вимог, бо в ґрунті, а часом і на поверхні зазвичай зберігаються залишки розпаду рослин та диких тварин. Після зливових дощів вони можуть потрапити в криниці. Отже, до моменту очищення питної води спеціальними препаратами на таких обійстях уживати її можна лише в кип’яченому вигляді.

n Повідомлялося, що в розташованому між річками Чечва та Лімниця селі Тужилів Калуського району бурхлива вода ледь не потривожила на закритому кладовищі останки померлих від холери в 1914 році.

— Насправді там — захоронення померлих від черевного тифу. Наскільки мені відомо, у братській могилі покояться останки близько двох із половиною сотень осіб, уражених століття тому цією гострою кишковою інфекцією. Раніше тужилівському похованню паводки не загрожували, проте з часом русло річки змінилося, і 8 липня вода підступила до могили на відстань 35—40 метрів. Тепер громаді Тужилова для здійснення першочергових захисних заходів виділять необхідні кошти. Найперше — треба встановити тимчасову габіонну сітку, а потім братися за проект капітального укріплення тамтешньої берегової лінії.

n Чи всі «загрозливі» в області місця, окрім тужилівського, взяті під особливий контроль?

— Тут існують певні проблеми. Бачите, лише віднедавна місця для скотомогильників почали обирати за суворими санітарно–епідеміологічними стандартами, тобто після ретельного вивчення території та обґрунтування умов безпеки. Раніше цьому не надавалося особливого значення, тому свійських тварин хоронили здебільшого де кому заманеться. Тепер ми не можемо назвати точну цифру таких загрозливих об’єктів — треба робити інвентаризацію із залученням представників територіальних громад, працівників санепідемстанцій та нас, екологів.

Добрий приклад у цьому напрямку демонструє Львівщина. Тамтешні фахівці створили карту області, зокрема й електронну, на якій зафіксовані всі до єдиного скотомогильники та кладовища (із зазначенням площ та часу захоронень), сміттєзвалища та очисні споруди. Це для нас — орієнтир на найближчу перспективу. Маючи таку детальну й достовірну інформацію, ми в будь–який час і за будь–яких обставин зможемо вжити адекватних ситуації заходів, а не бігати довкола і безпорадно розмахувати руками.