Гора, яка випробовує

Віктор Ющенко не зраджує традиції підніматися на найвищу вершину України з нагоди проголошення Декларації про державний суверенітет. У суботу, зійшовши на гору, лідер «Нашої України» пояснив, що Говерла — це символ України. Тому цей символ логічно ув’язується з днем, коли наша держава почала здобувати незалежність. «Для мене це не лише подорож — тут набагато більший зміст», — зазначив Ющенко.

Справді, Говерла — це символ. Нещодавно невідомі вандали понівечили на горі мармуровий тризуб, установлений два роки тому, ще коли Віктор Ющенко був Президентом. Символи на Говерлі вже не перші зазнають пошкоджень. Шкода, що держава не може їх захистити...

«Здавалося, на Говерлу вже не вийду»

Із самого ранку біля підніжжя Говерли, на базі «Заросляк», почали збиратися люди. Планувалося, що сходження буде не настільки масовим, як у попередні роки. І все ж до найбільшої вершини України приїхало більше тисячі людей. Перед сходженням люди (здебільшого молодь) розминали ноги, танцюючи під музику. Діджей розважав публіку хітами «ВВ», «Океану Ельзи», «Гайдамаків», «Мандрів».

Погода була хороша. На блакитному небі невеликими острівцями висіло кілька хмаринок. Із підніжжя проглядався чудовий краєвид на вершину. Починало припікати сонце. Залишалося тішитися, що сходження було заплановане на ранок, а не пекучий обід.

Виступаючи перед людьми, Віктор Ющенко зізнався, що п’ять років тому був у такому стані, коли, здавалося, що на Говерлу більше не сходитиме. «Але після цього я практично щороку підіймався на Говерлу. Для мене це потужна психологічна і фізична мотивація. Мені принципово бути тут, щоб відсвяткувати підписання Декларації про державний суверенітет», — сказав Віктор Ющенко.

Лідер «Нашої України» висловив думку, що люди, які приїхали, щоб зійти на Говерлу, — не стільки туристи, скільки патріоти. Віктор Андрійович наголосив, що Декларація про суверенітет стала важливим кроком для проголошення державної незалежності України. «Тому, відзначаючи найбільше свято, ми йдемо на найвищу гору», — зауважив Ющенко.

Коли виступ закінчився, «караван» якийсь час ще не міг стартувати. Люди обступили Віктора Ющенка, припрошуючи його сфотографуватися або дати автограф. У натовпі загубилася донька В. Ю. Христина. «Дитиночко, де ти?» — звернувся Ющенко і простяг руку назад. Христинка підійшла вперед. Однією рукою вона трималася за батька, іншою — тягла за собою собаку. Рудий кудлатий пес, на ім’я Руді, теж приїхав, аби зійти на найвищу гору України.

Від «Заросляка» до Говерли — 4 кілометри ходьби, набір висоти — 700 метрів. Випробування під силу не всім, тим більше в спеку. Частина учасників невдовзі повернулася в табір. Залишилася внизу і Христинка з Руді.

Чи змінить Ющенка Наливайченко?

Разом із В. Ю. на Говерлу зібралися народні депутати Зіновій Шкутяк і Володимир В’язівський, екс–віце–прем’єр Іван Васюник, колишні міністри юстиції, спорту та з питань надзвичайних ситуацій — Микола Оніщук, Юрій Павленко і Володимир Шандра. Одним із найцікавіших супутників був Валентин Наливайченко — лідер громадського руху «Оновлення країни», якого називали у числі претендентів на посаду голови «Нашої України». Погодившись зійти на Говерлу, екс–глава СБУ засвідчив близькість між своїм рухом і «НУ».

На виході з лісу кореспондент «УМ» зустрівся з колишнім міністром юстиції Миколою Оніщуком. Далі шлях пролягав через зарослі короткої сосни, тож можна було розгледіти довколишні краєвиди. Оніщук — у шортах і футболці із зображенням братів Кличків — розповів, що на Говерлу піднімається вперше. «Загалом я люблю гори. Але частіше буваю на Закарпатті. Мені подобається місцина біля Сваляви. Коли ми відпочиваємо там із друзями, то ходимо на прогулянки в гори», — розповів пан Микола.

Ми звернули увагу на бурхливий потік, який бив удалині, трохи нижче від західної сідловини Говерли. «Зараз було б добре зануритися в той струмок», — кажу екс–міністрові. «Дивовижно, що на такій висоті така бурхлива вода», — зауважив Оніщук. Цей потік — це початок ріки Прут — однієї з головних артерій наших Карпат.

Дорогою випала нагода поспілкуватися з Валентином Наливайченком. Для екс–глави СБУ це було друге сходження. Він зізнався, що деякі ділянки гори доводиться долати «на характері», а настрій загалом «піднесений».

Відповідаючи на запитання, чи відповідають дійсності чутки про те, що Наливайченко може змінити Віктора Ющенка на посаді голови партії «Наша Україна», голова руху «Оновлення країни» сказав: «Все це чутки. Є лідер. Його треба підтримувати». Що ж до співпраці з «НУ», то Валентин Наливайченко зазначив, що його цікавить не «рух довкола партій, а дія». «Візьмемо найближче майбутнє. Якщо місцеві вибори — це дія, тоді гаразд, цей варіант підходить. Але ми виступаємо за те, щоб діяти, а не ділитися», — сказав у коментарі «УМ» пан Наливайченко.

Новий закон про місцеві вибори підштовхує «Оновлення країни» до партійців: для того щоб бути кандидатом у депутати районного чи обласного рівня, аби стати міським головою, треба бути висуванцем партій. «Ми рекомендуємо своїм організаціям об’єднуватися на виборах із партіями. Головне — створювати об’єднання не за амбіціями, а за ідеологією. Це буде єдиний шанс», — розповів Наливайченко.

Про лелек, ворону і Віктора Федоровича

Аби підтримувати бадьорий дух, учасники сходження постійно жартували. Один чоловік узяв у руки синю стрічку, яка відірвалася, мабуть, від дощового плаща, і «приколовся»: «Вікторе Андрійовичу, дивіться, вранці тут уже пробігав Віктор Федорович».

Трохи вище на відпочинок зупинилася група людей у помаранчевому одязі. Вони несли табличку «Дніпропетровська область». «Саме тут починається Дніпропетровщина! Запрошуємо до нашого краю. Вікторе Андрійовичу, не минайте», — примовляли люди.

Підйом ставав дедалі крутішим. Після цього мав початися пологий схил, а фінальний відрізок знову мав бути стрімким. Одна захекана жінка стала на перепочинок і запропонувала Вікторові Андрійовичу анекдот. «Двоє лелек готуються до польоту, — почала жінка. — До них прибилася ворона: «Візьміть мене з собою». Лелеки переглянулися: у ворони — короткі крила, літає повільно. Але якщо хоче, то нехай летить. Лелеки кілька разів махнули крилами — і вже відірвалися від ворони. Стали собі на відпочинок, передихнули — а ворона тільки доганяє. Так повторилося кілька разів: лелеки встигали відпочити, а ворона лише доганяла. Тут один лелека і каже: «Ну ти, вороно, сильна». — «Так, — згодилася ворона. — Але ж яка дурна!» Такі жарти додавали сил.

На небі збиралося дедалі більше хмар. Деякі з них ставали темними. Невже буде дощ? «Говерла — як примхлива жінка: характер — мінливий, — зауважив один з інструкторів. — Дощ може бути і за 15 хвилин, і за 20».

«Є відчуття, що Говерла рік у рік стає вищою»

Перед самою вершиною якийсь хлопчина звернувся до тата, який ішов трохи позаду. «Швидше підіймайся! Я хочу пити. Кидай ту пляшку сюди», — просив хлопчина. Батько просив не квапити. «Почекай. Треба діждатися діда», — відповів чоловік у помаранчевій футболці. То був народний депутат Володимир В’язівський, який узяв на Говерлу і сина, і батька.

Михайлові В’язівському — 71 рік! Він 32 роки працював у шахті, у лаві. А на старості зважився вперше зійти на Говерлу. «Відчуття непогані. Думаю, обжену ще багато молодих», — похвалився В’язівський–старший.

Коли Віктор Ющенко підійшов до вершини, його зустріли оплесками. Віктор Андрійович зупинився перевести подих. У цей момент до нього підійшов якийсь хлопець. Парубок протягнув руку і сказав: «Вибачаюсь, але мені буде за честь з вами привітатися». В. Ю. потиснув руку хлопцеві і спитав у людей, які зібралися на горі: «Скажіть, будь ласка, а Говерла — це тут? Бо я йду по карті — а ніяк не дійду», — пожартував Ющенко. Натовп зареготав.

Віктор Андрійович зізнався, що цей підйом дався нелегко. «У мене складається враження, що рік у рік Говерла стає все вищою, — сказав лідер «НУ». — Моя історія з Говерлою починається з 1972 року, коли я вчився в інституті. Ми організовували походи і вигадували різноманітні приводи для сходжень. У тому числі, були політичні приводи — зараз уже соромно казати, яким речам їх присвячували. Їхали до Ворохти, а потім пішки — сюди».

На горі Віктор Ющенко спілкувався з журналістами, відгукувався на запрошення для колективних фото. Він обійшов усі монументи, встановлені на горі — велику колону, хрест, брилу з капсулами землі з різних куточків України і понівечений тризуб. А потім Ющенко присів із соратниками на невеликий перекус.

А потім линув дощ

На спуску Ющенко вирішив звернути на стежку, яка веде до витоків Прута — того самого потічка, який дивував нас із Оніщуком. Як виявилося, в тому місці є красивий водоспад. У тому місці стежка йде досить стрімким схилом. Але важкий спуск був вартий видовища.

Разом із партійним лідером із головної дороги звернуло ще кілька соратників, у тому числі народний депутат від «НУ» Зіновій Шкутяк. «Нам дуже пощастило з погодою, — сказав пан Шкутяк. — У попередні роки падав дощ, бували зливи. Ще ніколи не траплялося такого погожого дня». Я додав, що хмари, які зібралися в обід, захищають від пекучого сонця — і це теж добре. Але невдовзі виявилося, що ми наврочили. За якихось 10 хвилин із неба почали падати великі краплі дощу. Їх ставало більше і більше... Здавалося, що кожну краплю можна було розгледіти.

Залишалося втішати себе, що півшляху із Говерли до «Заросляка» було позаду. Хмари перегукувалися громами.

Невдовзі дощ вщух. Відкрився краєвид на водоспад. Той Прут — дуже красивий!

Компанія спускалися в табір. Віктор Ющенко розповідав про Карпати, малого Тарасика, іноді говорив про політику. В таборі чекала гаряча юшка.

ДУМКИ З ГОВЕРЛИ

«Українці повинні вичерпати те, що обрали»

Коментуючи ситуацію в державі під час спілкування на вершині, Віктор Ющенко сказав, що нинішнє керівництво держави не усвідомлює категорій суверенітету та незалежності. За його словами, «іде велика гра, велике маніпулювання, за якими не стоїть український процес».

«Після того як відбулися вибори — почалося те, що почалося. Це процес, який треба пережити, перебути. Демократія — це також і право на помилку, і наука відповідальності», — зазначив екс–Президент Ющенко. Він висловив переконання, що «українці повинні вичерпати те, що вибрали». «Очевидно, цей процес — це і болі, і страждання. Але я оптиміст. Можливо, це те, чого не вистачало для того, аби зробити правильний вибір. Бо демократії заочно не навчишся», — зауважив лідер «Нашої України».

Віктор Ющенко відзначив: для нього одна з найважливіших речей — «що ми живемо у свободі». «Свобода — це не те, що тобі подарували, свобода — це те, що ти не можеш віддати. Свобода вчить відповідальності, в тому числі за твій вибір», — наголосив В. Ю.