Декларація Януковича — прорадянська

Учора деякі народні депутати перервали літні канікули, аби зібратися на урочисте засідання з нагоди 20–річчя ухвалення Декларації про державний суверенітет України. «Під купол» прийшло чимало поважних гостей — Прем’єр–міністр Микола Азаров, новообраний голова КС Анатолій Головін, голова Нацбанку Володимир Стельмах, екс–Президент Леонід Кравчук, екс–Прем’єр Юлія Тимошенко, екс–спікер Олександр Мороз. Віктора Януковича не було, хоча про нього згадували не раз.

Глава держави був присутній у ВР заочно: він передав своє письмове звернення. Янукович зазначив, що 20 років тому наша держава зробила непростий, але рішучий крок до незалежності. І додав фразу, що зовсім не пасує такій даті: «Слід пам’ятати, що у складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потуги, без якої майбутня Незалежність була б неможливою». Віктор Янукович зазначає, що він сповнений рішучості «забезпечити Україні такі внутрішньополітичні і зовнішні чинники, які дозволять нашому народу відчути, що безвідповідальність влади назавжди відійшла в минуле». Виходить так, наче вчора була річниця проголошення не суверенітету, а декларації про відповідальність. Як видно, захищати незалежність Янукович не вважає своїм першочерговим завданням.

Усе–таки шкода, що Віктор Янукович не при­йшов у ВР. Бо під час відкриття засідання присутні співали пісню на вірші Івана Франка: «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, нам пора для України жить». Під час виконання пісні частина залу підвелася й підспівувала, а інша — сиділа на місцях.

Промова Голови ВР Володимира Литвина була більш патріотичною. Спікер сказав, що народ не погодиться зі спробами відвести Україні роль «своєрідного політичного проекту, тимчасового чи окраїнного державного утворення з невизначеною перспективою». Історія України унаочнює твердження про «вічність і незнищенність України у світі», стверджує Литвин. І шкодує, що за два десятиліття в Україні не вдалося створити збалансовану систему влади. «20 років не припиняється перетягування каната з повноважень, і що цікаво — ніхто не стомився. Крім народу, звичайно», — зазначив Володимир Литвин.

Особливу увагу привернула промова Леоніда Кравчука, який невдовзі після 16 липня 1990 року став Головою Верховної Ради. «У Декларації було багато романтизму, ейфорії. Сьогодні Верховна Рада могла б написати більш досконалий документ у правовому плані. Але я можу точно говорити, що віри в нього не було б ніякої, як і в багато інших документів. Тому що протистояння з’їдає віру і породжує зневіру. Саме цим відрізняється той час від теперішнього, та еліта від нинішньої», — сказав Леонід Макарович. «Сьогодні Рада втратила силу. Вона перетворилася на філіал адміністрації Президента, в орган «что ізволітє, так і натиснемо». Це вже забагато! Треба, щоб Верховна Рада відтворила свій авторитет», — зазначив Кравчук. Також він закликав відмовитися від спроб скасувати політреформу–2004.

А фракція БЮТ хотіла перетворити урочисте засідання на робоче. Трудоголік Юлія Тимошенко повідомила, що фракція вимагає після урочистостей поставити на голосування два законопроекти: про допомогу постраждалим від повені та мораторій на підвищення комунальних тарифів. Хоча формат засідання такого, звісно, не передбачав.

Голова парламенту нагородив депутатів І скликання грамотами ВР. Прем’єр–міністр Микола Азаров надіслав кожному депутатові зразка 1990 року привітання. Серед таких, до речі, — і Леонід Кравчук, і Леонід Кучма, і Раїса Богатирьова, і навіть Павло Лазаренко.