Тарасу від Івана. До 120-річчя Івана Шевцова — людини, яка збудувала й відкрила пам’ятник Кобзареві у Києві
Секретарка штовхнула важкі дубові двері і мовила з помітним хвилюванням:
— До вас письменники. >>
16 липня 1990 року. Груповий портрет депутатів — колишніх політв’язнів із квітами на тлі народу. (Фото автора.)
Сонячного понеділка 16 липня політично–спекотного літа 1990 року біля будинку українського парламенту, як і щоденно з дня початку роботи першої сесії Верховної Ради Української РСР 12–го скликання, вирувало людське море. Після палких промов народних депутатів патріотичного крила парламентарії проголосували за ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Цю знаменну подію «Народна газета», яка тоді висвітлювала політичні події і соціальне життя перебудовного періоду від імені Народного руху України, вирішила представити на своїх сторінках світлиною із зображенням депутатів — колишніх політв’язнів, тоді ще не розсварених боротьбою за гетьманську булаву.
Михайло Горинь і Генріх Алтунян передали редакційне замовлення на фото мені, фотокореспондентові. Однак із певних причин я виконувати завдання не поспішав, а на докори замовникам пояснив, що для цього невдовзі буде краща нагода. І вона таки не забарилася. Підігріті, а точніше — розпечені радісними емоціями, вчорашні дисиденти вийшли на вулицю й погодилися сфотографуватися на тлі будинку Верховної Ради. Але, дослухавшись знову поради фотолітописця, стали з квітами в руках біля народу, який забезпечив їх мандатами.
Ось вони — народні обранці — колишні політв’язні, які були найміцнішим підмурівком Народної ради й випустили першу ластівку суверенності України. (До групи на хвилі емоцій долучилися також двоє членів Народної ради, які не каралися в таборах.)
Зліва праворуч — Левко Горохівський, Олесь Шевченко, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, Михайло Горинь, Богдан Ребрик, Леопольд Табурянський (не політв’язень), Ірина Калинець, за нею позаду — Олесь Сергієнко (політв’язень, але не народний депутат), В’ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь, Генріх Алтунян, Михайло Косів (не політв’язень).
Секретарка штовхнула важкі дубові двері і мовила з помітним хвилюванням:
— До вас письменники. >>
Кілька днів тому, під час засідання Генеральної асамблеї цієї федерації в Італії, було представлено новий український маршрут Camino Ruteno (з іспанської — «Шлях Русі», або «Русинський шлях»), після чого — підтримано його включення до європейської мережі паломницьких шляхів. >>
Під приводом боротьби з Українською повстанською армією польська комуністична влада депортувала українців із Лемківщини, Холмщини, Надсяння та Підляшшя до північних і західних регіонів Польщі. >>
До кінця цього тижня, до 3 травня, у вестибюлі київської станції метро «Золоті ворота» можна роздивлятися фото і знайомитися з історіями героїв виставки «Життя після життя», присвяченої 40-м роковинам Чорнобильської катастрофи. >>
У ці дні, 108 років тому розпочалася одна з найуспішніших військових операцій Армії УНР — Кримський похід під командуванням полковника Петра Болбочана. Саме 24 квітня 1918 року українські загони зайняли Сімферопіль, а наступного дня – Бахчисарай. >>
На території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька проведуть пошукові дослідження з метою виявлення останків селян, які трагічно загинули у серпні 1943 року. >>