Театр ім. Лесі Українки
Оскар Уайльд «Як важливо бути серйозним»
«Олександр Вертинський. Бал Господній…», сцена «Під дахом», 20.00
Театр ім. Лесі Українки
Надія Птушкіна «Пізанська башта», Нова сцена, 18.00
Іван Вирипаєв «Валентинів день», сцена «Під дахом»
ГАСТРОЛІ
«Дублери»
У ролях: Євгенія Добровольська, Віктор Логінов, Олександр Резалін, Оскар Кучера.
Національний центр культури й мистецтв 21 липня, 19.00
Квитки від 130 до 850 грн.
КОНЦЕРТИ
16 липня
Національний будинок органної та камерної музики
Ірина Калиновська (орган). У програмі: Бах, Мендельсон, Ліст, Вагнер, Назаров, 19.30
Квитки від 15 до 40 грн.
КЛУБИ
16 липня
French Connection party with DJSaint Antoine & TimRustow
Crystal Hall, 23.00
Квитки від 50 до 100 грн.
КІНО
«Нікчемний я» (США)
Режисер — Кріс Рено,
П’єр Коффін
Продюсер «Льодовикового періоду» й «Хортона» Кріс Меледандрі пропонує нам новий кумедний анімаційний фільм — і не простий, а у форматі 3D. «Нікчемний я» — це історія про кожного з нас, якщо брати до уваги, що в людині живе не лише добре, а й зле начало, й останнє часто домінує, переконані автори мультика. Отже, Гру (озвучує Павло Костіцин) — хуліганських справ майстер, жертва неправильного виховання матері, весь час намагається щось довести світові, вчиняючи всілякі капості. Але з ним конкурує Вектор (голос Євгена Кошового) — також колоритний персонаж із пістолетом, що стріляє піраньями. Для того, щоб розв’язатися із Вектором, Гру вимушений удочерити трьох дівчаток–сестер. Власне, ці діти й навчать Гру та його прибічників бути добрими й співчутливими.
І хоча «Нікчемний я» не дотягує до найкращих зразків мультиплікації від студії Pixar, це все ж смішний, розумний і теплий анімаційний фільм із незабутніми героями. Чого лише варта середульша сестричка Ідіт, яка в знак протесту ніколи не знімає свою рожеву шапку, або найменша дівчинка Агнес, сенс життя для якої полягає в постійному обійманні. Що це, як не прозорі натяки для батьків, які часто забувають, якими вони були в дитинстві.
ВИСТАВКИ
Сергій Михальчук. Фотографія
Один із найзатребуваніших операторів у пострадянському кінематографі Сергій Михальчук останні кілька років багато подорожував із фотокамерою у руках. Із різних куточків світу — від Единбурга і Парижа до Танганьїкі та Арктики — він привіз велику кількість знімків. На днях у галереї Brucie Collections, котра спеціалізується на глянцевих фотовиставках, оператор семи повнометражних кінострічок (серед яких «Коханець», «Мамай», «Мій зведений брат Франкенштейн») презентував світлини зі своїх екстремальних мандрівок. Переглядаючи експозицію, інколи відчуваєш, як певні роботи кокетливо заграють із відвідувачами (це ті, що зняті у великих європейських містах), а інші — навпаки — викликають тремтіння (як фото з Індії, Антарктиди чи Криму).
«Я щасливий, коли мої зображення чіпляють людину, наводять на якісь думки, змушують по–іншому поглянути на звичні речі та явища. Фотографія — це і ліки, і зброя, причому як для глядача, так і для самого фотографа», — каже Михальчук. Його світлини в галереї оцінюються від 950 до 2 тис. доларів.
Brucie Collections
Виставка триває з 7 липня по 6 вересня
Олесь Семерня. Живопис
Один із найяскравіших представників наївного українського мистецтва Олесь Семерня вперше за останні 5 років вирвався із Сокирян, що на Буковині, до Києва. «Я живу у хатці, без телевізора, комп’ютера. Маю піч, де готую сам їсти, колодязь. Від сонця не ховаюся, тому такий засмаглий, — сміється художник. — Сюжети для своїх робіт беру із життя. Обличчя моїх героїв на картинах схожі на моє. Напевне, в усіх художників так ведеться, що малюють насамперед себе».
Картини Семерні написані здебільшого на гуцульську тематику. Чоловіків він зображає зі скрипками, з різдвяною зіркою, показує їхню міцну дружбу. А от жінки — некрасиві, тому що випили з нього всю кров, каже художник. Тому й зображені вони як не на даху хати, то на дереві: щоб не заважали малювати. Але попри всі жарти, роботи в Олеся Семерні теплі за відчуттями і глибокі за змістом.
Галерея «Грифон»
Виставка триває
з 13 липня по 1 серпня.
Олександр Сухоліт. «Малюнок». Скульптура, графіка
Один із найвідоміших українських скульпторів і графіків, член Національної спілки художників України Олександр Сухоліт підсумовує свою діяльність. «Моя філософія форми у скульптурі постає з моєї релігійної основи, а вона не безособистісна. Моє пізнання божества — суто антропоморфне. Я можу з упевненістю сказати, що Бог приходить до нас олюдненим. Хоча я вивчав божество як божество, а не як особистість, це все одно привело мене до антропоморфного сприйняття божественної природи», — розповідає Сухоліт. Християнська гармонія світу в роботах художника особливо проявляється в сюжетах про матір і немовля. Він із ніжністю і трепетом малює та ліпить чи то людські, чи то ангельські обличчя. Святі символи життя — от що по–справжньому його хвилює. А якщо вам виставка так припала до душі, що важко розлучитися з роботами Сухоліта, там же можна купити його новий альбом–каталог.
Київський музей російського мистецтва.
Виставка триває з 14 липня по 4 серпня.