Вердикти долі
Попри те, що «Червона фурія» раніше не пробивалася до фіналу, букмекери вважали її головним претендентом на перемогу в Південній Африці. Щоправда, сенсаційна поразка в дебютній зустрічі зі Швейцарією дещо похитнула віру в підопічних Дель Боске, але стала гарним уроком для самих футбольних романтиків. Після цього вони перемогли в двох матчах на груповому етапі, а потім усіх чотирьох суперників у «плей–оф» із непохитністю маятника здолали з однаковим за скромністю, але від цього не менш переконливим рахунком — 1:0.
У вирішальному двобої очікувалася видовищна гра, адже другий фіналіст, збірна Голландії, ще з 1970–х років вважається одним із законодавців футбольної моди — зокрема добре нам відомого тотального футболу. Утім, як на чолі з легендарним Йоханом Кройффом, так і нині «помаранчеві» поступилися в найнепотрібніший момент — після 25 непрограних матчів поспіль. Третє «срібло» в історії королівства виглядає як вирок бути вічно другими.
Звісно, хлопці Берта ван Марвійка аж ніяк не хотіли вірити ані букмекерам, ані популярному німецькому восьминогу–оракулу, які відводили їм срібні медалі. А тут ще й барселонський хуліган Джиммі Джамп ледь не заволодів Кубком світу першим з іспанців, вибігши з трибун на поле перед початком зустрічі. Знаменитий «стрікер», який нещодавно відзначився навіть на сцені «Євробачення» під час виступу іспанця, цього разу закамуфлювався завдяки футболці з написом «Проти расизму». Джиммі, якого насправді звуть Жауме Маркет, мав намір натягнути на Кубок шапку кольорів іспанського прапору. Утім трофей, встановлений на постамент капітаном збірної Італії Фабіо Каннаваро, утримався на своєму місці зусиллями охорони, а Джиммі винесли геть за руки й за ноги.
На вершину — вперше
Обидва досвідчені фахівці, Дель Боске і ван Марвійк, розуміли, що без надійного захисту нині далеко не підеш, тому помітно попрацювали над цим компонентом. Проте, на відміну від інших фаворитів, не втратили спроможності забивати м’ячі, долаючи оборонні редути прагматичних суперників. І якщо в першому таймі європейські гранди намагалися бути обережними, то по перерві видали «на гора» купу гольових моментів. Але реалізували один із них лише в додатковий час.
І тепер Уеслі Снайдер може звалювати провину за невдачу на арбітра Говарда Уебба — той зарахував гол, начебто забитий із положення «поза грою», не вилучив Іньєсту і взагалі недолюблює його співвітчизників. Але якби Роббен і К° втілили свої супершанси в голи, то ніхто б не завадив Нідерландам уперше в історії стати чемпіоном.
До слова, англійський рефері не судив фінали аж із 1974 року — також невдалого для Голландії. А 38–річний Уебб справді вразив «швидкострільністю» в роздачі жовтих карток, зате також потрапив до історії. За версією ФІФА, це де–факто найкращий арбітр 2010 року, адже досі ніхто не судив в один рік фінал Ліги чемпіонів і Кубка світу.
У підсумку радіти у VIP–ложі, наче дитині, випало королеві Іспанії Софії, а не принцу Нідерландів Віллему–Александру. Коли вже «помаранчеві» залишилися в меншості й більше прагнули дотягнути до серії пенальті, ніж вразити ворота Касільяса, іспанці провели разючу атаку, і блискучий Андрес Іньєста вирішив долю Кубка світу на найближчі чотири роки. Вийшло, що всі вісім голів «Червоної фурії» в ПАР забили гравці «Барселони». Головний же герой дуелі не міг підібрати слів, аби висловити свої емоції, бо ніяк не міг повірити в тріумф.
Натомість ван Марвійк, знявши срібну медаль одразу після нагородження, також не хотів усвідомлювати те, що сталося, згадуючи голеві шанси своєї команди. Розчарованим пішов на пенсію і 35–річний капітан голландців Джованні ван Бронкхорст.
Заброньована «бронза»
Напередодні ж, у суботу, в яскравій зустрічі за бронзові медалі німці «на гойдалках» перемогли уругвайців. Парадоксально, але успіх прийшов до того, хто цього менше прагнув. Південноамериканці рвалися до історичних нагород щосили, тоді як підопічні Йоахіма Льова навіть не надто емоційно святкували свої голи. Недаремно Філіп Лам казав, що за «бронзу» і в фіналі граєш із зовсім різним настроєм. Та все ж організована «бундесмашина» свою справу зробила. Щоправда, не зміг через травму вийти на поле Мірослав Клозе, аби спробувати наздогнати найкращого бомбардира «мундіалів» бразильця Роналдо. І залишився з відставанням від нього в один гол — 14 проти 15.
Для ФРН ці відзнаки стали четвертими в історії — більше «бронзи» ніхто не збирав. А 20–річний баварець Томас Мюллер до звання відкриття турніру додав і «Золоту бутсу» — приз найкращому снайперу. У конкуренції зі ще трьома футболістами, які забили по п’ять м’ячів, перевагу йому віддали за результативні передачі.
«Останній матч дуже важливий, адже від нього залежить, із яким настроєм ти повертаєшся додому. І я радий, що ми їдемо не з порожніми руками», — підсумував свою роботу Льов. Не менше пишався й наставник уругвайців Оскар Табарес: «Ми довели, що можемо на рівних грати з будь–якою збірною світу. Але для завоювання медалей зробили, на жаль, забагато помилок».
До речі, восьминіг Пауль знову все вгадав — і третє місце німців, і «золото» іспанців. На південноафриканському «мундіалі» тепер уже всесвітньо знаменитий молюск з акваріума Оберхаузена не припустився жодного промаху! За це йому в акваріум опустили копію Кубка світу.
ЛАУРЕАТИ
Найкращі бомбардири: Томас Мюллер (ФРН), Давід Вілья (Іспанія), Дієго Форлан (Уругвай), Уеслі Снайдер (Голландія) — по 5 голів
Володар «Золотої бутси» — Мюллер
Найкращий гравець — Форлан
Найкращий молодий гравець — Мюллер
Найкращий воротар — Ікер Касільяс (Іспанія)
ТАБЛО
Чемпіонат світу. Фінал
Голландія — Іспанія — 0:1 (у дод. час)
Гол: Іньєста, 116
Голландія: Стекеленбург, Матійсен, Хайтінга, ван Бронкхорст (Брафхейд, 105), ван дер Віль, ван Боммель, де Йонг (ван дер Варт, 99), Снайдер, ван Персі, Роббен, Кюйт (Еліа, 71)
Іспанія: Касільяс, Піке, Пуйоль, Рамос, Капдевіла, Іньєста, Хаві, Хабі Алонсо (Фабрегас, 87), Бускетс, Педро (Навас, 60), Вілья (Торрес, 106)
Вилучення: Хайтінга, 109 (Г)
Суддя — Уебб (Англія)
Йоганнесбург, стадіон «Соккер сіті», 84 490 глядачів
* * *
Матч за третє місце
Німеччина — Уругвай — 3:2
Голи: Мюллер, 19; Янсен, 56; Хедіра, 82 — Кавані, 28; Форлан, 51
Німеччина: Бутт, Аого, Янсен (Кроос, 81), Мертезакер, Фрідріх, Ж. Боатенг, Хедіра, Швайнштайгер, Озіл (Таскі, 90+1), Мюллер, Какау (Кісслінг, 73)
Уругвай: Муслера, Годін, Лугано, Аревало, Фусіле, М. Перейра, Касерес, Перес (Гаргано, 77), Суарес, Форлан, Кавані (Абреу, 88)
Суддя — Арчундіа (Мексика)
Порт–Елізабет, стадіон «Нельсон Мандела Бей», 36 254 глядачі
РОДЗИНКИ
10 визначних фактів ХІХ чемпіонату світу
1. «Мундіаль» уперше відбувся в Африці — на тлі гудіння вувузел на стадіонах і підвищеної криміногенної небезпеки навколо них.
2. Чемпіоном уперше стала Іспанія. Голландія втретє програла в фіналі.
3. Англійський рефері Говард Уебб показав рекордну для фінальних матчів кількість жовтих карток — 13.
4. Іспанія стала восьмим переможцем в історії світових першостей, вивівши Європу вперед у конкуренції з Південною Америкою — 10:9. До цього Кубком світу володіли Бразилія (5 разів), Італія (4), ФРН (3), Уругвай (2), Аргентина (2), Англія (1), Франція (1).
5. З усіх чемпіонів світу лише Іспанія й Бразилія не вигравали турнір у себе на батьківщині.
6. Уперше європейська збірна виграла «мундіаль» за межами свого континенту.
7. Уперше в історії до чвертьфіналу ЧС вийшли одразу чотири команди з Південної Америки.
8. Новий чемпіон світу забив найменше м’ячів порівняно з усіма попередниками — вісім. Раніше найскромнішим показником володаря Кубка світу були 11 голів (Італія–1938, Англія–1966, Бразилія–1994).
9. Уперше з групи не вийшли обидва фіналісти попереднього ЧС — Італія та Франція.
10. Єдиною збірною, яка не програла на ЧС–2010 жодного матчу, стала команда Нової Зеландії (три нічиї в групі).