Закон артистів

10.07.2010
Закон артистів

Група Eagles за використання єдиного хіта у публічній сфері безбідно існує все життя. Українські музиканти про це тільки мріють. (Фото з сайту weblogs.variety.com.)

«Групу Eagles називають «групою одного хіта». Вони написали єдину пісню «Отель Каліфорнія» і за її рахунок безбідно існують усе життя. За публічне використання композиції автори отримують незначні гроші, але якщо її крутять на великій території, тоді можна займатися музикою і не треба шукати іншу роботу за кордоном, — каже продюсер компанії Mama Music Юрій Нікітін. — Сьогодні на концертній діяльності і з продажу DVD–дисків не виживеш. Артисти виходять на сцену не тому, щоб заробити, а щоб їхні пісні почули і почали крутити на радіо і в барах. Дисків ніхто не купує, адже все можна безкоштовно «скачати». Тільки роялті — те, що буде фінансувати музичну індустрію в майбутньому». Нагадаємо, що, згідно з постановами Кабміну №71, №72 від 18.01.2003 року, за використання об’єктів авторського та суміжних прав у публічній сфері, а це — кафе, бари, ресторани, громадський транспорт, підприємці зобов’язані виплачувати виконавцям винагороду, тобто роялті.

У принципі, все зрозуміло, крутиш музику в публічному місці — готуйся платити один відсоток свого обороту у вигляді роялті. Однак закон не суджений, якого і конем не об’їдеш. На практиці всі недоліки випливли на поверхню. По–перше, держава одночасно надавала право збирати роялті кільком компаніям. Траплялися ситуації, коли в «один ресторан одночасно приходило кілька організацій, кожна з яких заявляла, що саме їй треба платити», — каже директор Коаліції виконавців та продюсерів України Дмитро Прикордонний. По–друге, у постанові від 2003 року не враховувався захист авторського та суміжних прав у разі їх порушення у мережі Інтернет. Через що Україна перетворилася на «безпечну гавань» для піратських сайтів з усього світу. По–третє, за ухиляння від сплати винагороди за використання музики з комерційною метою ніхто не ніс відповідальності.

Щоб підтягнути Закон «Про авторське право та суміжні права» відповідно до європейської практики, продюсери, автори та артисти виступили на підтримку законопроекту № 6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав», котрий сьогодні лежить на розгляді у Верховній Раді. За словами Прикордонного, вперше за сім років в українських музикантів з’явився шанс отримати законне регулювання захисту авторського та суміжних прав щодо шоу–бізнесу, а на практиці — повернення грошей правовласникам, в музичну індустрію.

Прийняття законопроекту сприятиме активному розвитку культури в Україні. За 2009 рік Українська ліга музичних прав, яка за час свого існування уклала понад 1 500 договорів з користувачами в різних сферах, легально зібрала 3 мільйони 700 тисяч гривень. Але це не вся сума, яку мали отримати автори пісень. Через прогалини у законі за той же 2009 рік «українська музична індустрія втратила за використання авторських та суміжних прав у публічній сфері близько 25 млн. доларів», — зазначив Прикордонний. «Нас часто питають, чому в Україні немає зірок світового рівня. Все дуже просто. Успіх музиканта впирається в банальні гроші. Якщо в українських артистів вкласти мільйони євро — вони будуть популярними і в Європі», — додає продюсер, генеральний директор холдингу Lavina Music Едуард Клім.

Тепер слово за нардепами. Якщо вони проголосують за законопроект № 6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав», артисти матимуть реальні гроші для підтримки культури на високому рівні. Адже винагорода за публічне сповіщення складає 25 відсотків доходів усього світового музичного ринку. А це, погодьтеся, чималі гроші, за які можна писати якісну музику і не боятися, що прогориш із концертами.

Олена КОВАЛЬ
  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>