Фальшива грамота

Дванадцятирічки не буде. Влада у притаманній для себе манері — зі скандалами і грубими порушеннями всіх можливих процедур — повернула одинадцятирічний термін навчання у вітчизняну середню школу та запровадила обов’язкову дошкільну освіту з п’яти років. Освітню реформу, яку ще в 1999 році ініціював тодішній міністр освіти Василь Кремень, перервали, по суті, на півслові. У правлячій більшості виправдовуються: криза, мовляв, коштів на фінансування «зайвого» 12–го класу та перепрофілювання освітніх закладів немає. Опозиція ж звинувачує опонентів у черговій зраді національних інтересів.

У досягненні своєї мети для «регіоналів» усі засоби хороші. Це красномовно було продемонстровано на тому, як ухвалювався законопроект про 11–річку. Місяць тому було проведено парламентські слухання, де завбачливо запрошені експерти й освітяни вщент розкритикували «недолугу реформу». Замовили соціологічні опитування, які нібито малюють райдужну картину «всенародної підтримки». А думку непідвладного парламентського Комітету з питань освіти і науки, де більшість до останнього часу становили якраз представники опозиції, взагалі проігнорували.

При цьому автори скандального законопроекту під номером 6518 віце–спікер Адам Мартинюк і депутати Олег Зарубінський, Максим Луцький та Катерина Самойлик, щоб «пропхати» своє дітище в парламент, навіть влаштували міні–путч. Голова Комітету з питань науки та освіти Володимир Полохало зізнався, що рішення про схвалення цього законопроекту комітет не приймав, а згадані депутати, за його словами, «зліпили його змовницьки», незаконно забезпечивши кворум за допомогою телефону. У підсумку народних депутатів, яким підсунули «фальшивку за чиєюсь вказівкою», «було введено в оману відносно готовності до розгляду Верховною Радою зазначеного законопроекту», наголошують у прес–службі Полохала. Але звернення голови Комітету з питань освіти та його членів Степана Давимуки, Олеся Донія, Лесі Оробець до Голови ВР Володимира Литвина з проханням не розглядати «сирий» і непогоджений законопроект залишилось проігнорованим.

«В ініціаторів даного законопроекту були всі можливості затвердити його цілком легітимним шляхом. Все це можна пояснити лише неабияким поспіхом при затвердженні законопроекту. Звідси і шалений тиск, і фальсифікації», — вважає БЮТівець Олесь Доній. Депутат переконаний, що, повернувшись до одинадцятирічної системи навчання, Україна стала на шлях побудови «єдиного освітнього поля» на пострадянському просторі. «Український освітній і культурний простір, за задумом нинішньої влади, повинен об’єднатися з російським освітнім простором. Саме тому йде уніфікація українського і російського законодавств у цьому питанні», — наголосив Олесь Доній. І додав: «У разі, якщо голова Верховної Ради все ж підпише прийнятий закон, хоча він не повинен цього робити, а Президент не відреагує на наше звернення (не підписувати документ), ми обов’язково будемо звертатися до Конституційного Суду».

ДО РЕЧІ

В ухваленому законі є пункт, яким зі старого документа вилучено положення про те, скільки годин у конкретному класі має тривати навчальний рік. Якщо підрахувати, скільки годин мав відучитися школяр за 12 років навчання, то виходить — 9 580. Міністр освіти Дмитро Табачник стверджує, що обов’язкова середня освіта України за 11 років буде надавати 10 270 навчальних годин. Ви ще не здогадалися, як можна втиснути майже на тисячу годин більше в 11–річку? Тільки поверненням у школи шестиденного робочого тижня...

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Дмитро Табачник,
міністр освіти:

— Я порадив би опонентам стримати свої емоції, не займатися політиканством, і своїми «крокодилячими сльозами» вмити 2008–й, 2009–й і першу частину 2010 року, коли не було зроблено жодного кроку для підготовки освіти до переходу на 12–річну систему. Не можна плутати обов’язкову, як визначено в цьому законі, освіту і повну освіту, тому що після завершення обов’язкової середньої освіти можна продовжувати одержувати її у вищих навчальних закладах I і II рівнів акредитації. Це — колишні технікуми та професійно–технічні коледжі.

В’ячеслав Кириленко,
лідер партії «За Україну!»:

— Цей законопроект не лише знищує десятилітню працю Академії педнаук та освітянської громадськості щодо реформи середньої школи, а й запроваджує примусову дошкільну освіту. Ми звернемося до Конституційного Суду, якщо на закон не буде накладено вето. Якщо він набуде чинності, то вже цього літа дошкільнят, старших 5 років, які не відвідують дитсадки, примусово поженуть у ці садки. Йдеться про 200 тисяч старших 5 років дітей, яким батьки або не можуть забезпечити перебування у садочках, або вважають за краще виховувати в родині. Лише 57% дітей відвідують дитсадки, і навіть зараз ті переповнені. Сьогодні на 100 дитсадівських місць припадає 108 дітей, а, для прикладу, в Києві наповненість груп від 3 до 6 років — 35 дітей при нормі 20. На селі інша проблема — лише 33% дітей відвідують дитсадки, бо там їх, здебільшого, просто немає.

Станіслав Ніколаєнко,
міністр освіти в 2005—2007 роках:

— Якщо парламент своїм рішенням дав «передишку» освітній галузі, щоб підготуватися до введення дванадцятирічки, — це нормально, якщо це повна відмова — це, без сумніву, крок назад. Один рік збільшення терміну середньої освіти в нормальних країнах дає 10% приросту ВВП! Це чудово розуміють у світі, Європі, де лише в Албанії і, по–моєму, в Азербайджані на сьогодні залишилася десятирічка. Скрізь 12 років і більше! Жоден олігарх, котрий навчає своїх дітей у Європі, не обурюється тим, що його діти 12 років і більше вчаться у тих школах. Чому ж в Україні піднялося таке вселенське збурення навколо, здавалося б, зрозумілої теми терміну навчання. Дехто в запалі політичних пристрастей сплутав теми нашої готовності до переходу на 12–річку з темою необхідності такого кроку. Необхідна чи ні дванадцятирічка? Логіка каже, що необхідна. Але за яких умов? Якщо в холодному класі, без сучасного обладнання, лабораторій, інтернету буде сидіти голодний учень, бідний учитель — то чи 10, чи 12 років — толку з цього не буде!

Катерина Самойлик,
народний депутат та один з авторів законопроекту:

— Базова середня школа сьогодні переживає катастрофу. Після закінчення 9 класів діти не бажають навчатися саме у 12–річній школі. Із трьох класів ледь набирається один. Катастрофа для сільської школи, де в 10–й клас іде по 2—3 учні. Чому? Тому що 10 років точаться розмови, а реформи не проводяться. Все це перетворило реформи у повну профанацію. Матеріально–технічна база не поновлювалася майже 20 років. Підручники поглибленого вивчення предметів відсутні. Про яку профільну школу може йтися? У такому вигляді ми не можемо продовжувати реформу. Ми її не згортаємо. Ми даємо їй нове абсолютно звучання. І оновлюємо зміст, який вимагає від нас сьогодення.