Моя шкільна біографія розпочалася з «нульовочки», або так званого нульового класу. Ніхто мене морально до школи чомусь не готував. Тож одного ранку тато мене розбудив і сказав: «Сьогодні, доцю, ти підеш до школи». Пригадую, що дуже розгубилася тоді: «До школи? А що ж я там робитиму? Я ж ні читати, ні писати не вмію!» — «Так на те і школа, щоб тебе навчити!» — заспокоїв мене батько.

Дванадцятирічки не буде. Влада у притаманній для себе манері — зі скандалами і грубими порушеннями всіх можливих процедур — повернула одинадцятирічний термін навчання у вітчизняну середню школу та запровадила обов’язкову дошкільну освіту з п’яти років. Освітню реформу, яку ще в 1999 році ініціював тодішній міністр освіти Василь Кремень, перервали, по суті, на півслові. У правлячій більшості виправдовуються: криза, мовляв, коштів на фінансування «зайвого» 12–го класу та перепрофілювання освітніх закладів немає. Опозиція ж звинувачує опонентів у черговій зраді національних інтересів.