Сир­це­вий ді­а­бет,

27.04.2004
Сир­це­вий ді­а­бет,

      Із 192 ціл­ком ро­бо­чих цук­ро­вих за­во­дів, які пра­цю­ва­ли ще кіль­ка ро­ків то­му, сьо­год­ні в Ук­ра­ї­ні за­ли­ши­ло­ся 140. «34 під­п­ри­єм­с­т­ва вже де­мон­то­ва­ні», — кон­с­та­ту­вав на прес-кон­фе­рен­ції у п'ят­ни­цю Єв­ген Лав­ров, го­ло­ва Дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту про­до­воль­с­т­ва Мі­наг­ро­по­лі­ти­ки. Ще близь­ко 20 за­во­дів, за йо­го сло­ва­ми, влас­ни­ки са­ме за­раз ак­тив­но рі­жуть і зда­ють на ме­та­лоб­рухт. А це оз­на­чає, що у по­над 50 тра­ди­цій­но «со­лод­ких» міс­теч­ках Ук­ра­ї­ни цук­ро­ва­ри з ді­да-пра­ді­да за­ли­ши­ли­ся не прос­то без ро­бо­ти, а й без теп­ла, світ­ла, шкіл і са­доч­ків, сло­вом, без жод­них за­со­бів для іс­ну­ван­ня, ад­же сис­те­ма пра­цю­ва­ла так, що жит­тя міс­це­вих меш­кан­ців пов­ніс­тю за­ле­жа­ло від ро­бо­ти бу­ря­ко­пе­ре­роб­но­го за­во­ду.

 

Усіх ста­рих — на брухт?

      У ми­ну­ло­му ро­ці пра­цю­ва­ло ли­ше 121 цук­ро­ве під­п­ри­єм­с­т­во. Ще 19 бу­ли го­то­ві до ро­бо­ти, але не «за­пус­ка­ли­ся» че­рез від­сут­ність си­ро­ви­ни. Брак бу­ря­ків — го­лов­на проб­ле­ма тих цук­ро­за­во­дів, за яки­ми не сто­ять влас­ни­ки, за­ці­кав­ле­ні в пе­ре­роб­ці трос­тин­но­го сир­цю. «Я прог­но­зую, що най­б­лиж­чі три ро­ки бу­де за­ро­бі­ток не на цук­рі, а на цук­ро­вих бу­ря­ках», — ка­же в.о. го­ло­ви асо­ці­а­ції «Ук­р­цу­кор» Пет­ро Бо­ри­сюк. За йо­го сло­ва­ми, уже то­рік як ні­ко­ли охо­че за си­ро­ви­ну пла­ти­ли жи­ві гро­ші — за кош­ти за­ку­пи­ли біль­ше по­ло­ви­ни ви­ро­ще­них бу­ря­ків, при­чо­му ці­на вип­рав­до­ву­ва­ла вит­ра­ти. «Мі­ні­маль­ну ці­ну ми на­пи­са­ли 165, а се­ред­ня за­ку­пі­вель­на то­рік бу­ла у ме­жах 180 гри­вень за од­ну тон­ну бу­ря­ків», — заз­на­чає Пет­ро Гри­го­ро­вич.

      Про­те гос­по­дар­с­т­ва не ду­же охо­че сі­ють бу­ря­ки. Ста­ном на п'ят­ни­цю ни­ми за­сі­я­ли 684,8 ти­ся­чі гек­та­рів, або 76 від­сот­ків від прог­но­зова­них площ. За під­ра­хун­ка­ми «Ук­р­цук­ру», на­віть як­що се­ля­ни вико­на­ють план по пло­щах і уро­жайність со­лод­ких ко­ре­нів бу­де не ниж­чою, ніж то­рік, — тоб­то 200 цен­т­не­рів з гек­та­ра, Ук­ра­ї­на не змо­же за­до­воль­ни­ти влас­ні пот­ре­би в бу­ря­ко­во­му цук­рі. «Ми не ма­ти­ме­мо більш ніж 16 міль­йо­нів тонн бу­ря­ків і 1,8 міль­йо­на тонн цук­ру», — від­з­на­ча­ють в асо­ці­а­ції, а от­же, до річ­ної пот­ре­би (ми з'їда­є­мо близь­ко 2 міль­йо­нів тонн «со­лод­ко­го» на рік) бра­ку­ва­ти­ме мі­ні­мум 200 ти­сяч. Їх до­ве­деть­ся пок­ри­ва­ти тра­ди­цій­но — кон­т­ра­бан­дою та офі­цій­но ім­пор­то­ва­ним сир­цем.

      А як­що не­має си­ро­ви­ни, не вар­то ди­ву­ва­ти­ся, що під­п­ри­єм­с­т­ва зу­пи­ня­ють­ся. Особ­ли­во пос­т­раж­да­ли тра­ди­цій­но цук­ро­ві ре­гі­о­ни. Так, 16 цук­ро­за­во­дів не пра­цю­ва­ли то­рік на Він­нич­чи­ні, 13 — на Чер­ка­щи­ні, 9 — на Сум­щи­ні, 8 — у Хмель­ниць­кій і 6 — у Кі­ро­вог­рад­сь­кій об­лас­тях. При­чо­му 10 чер­кась­ких, 7 сум­сь­ких, по 5 хмель­ниць­ких і він­ниць­ких бу­ря­ко­пе­ре­роб­них під­п­ри­ємств уже ні­ко­ли не за­пус­тять­ся — їх­нє об­лад­нан­ня по­рі­за­ли і про­да­ли  не­ві­до­мо  кому.

      В «Ук­р­цук­рі» вті­ша­ють тим, що «ви­рі­за­ють» пе­ре­важ­но ста­рі й неве­ли­кі за сво­єю по­туж­ніс­тю за­во­ди. По­ки що. «Це під­п­ри­єм­с­т­ва, яким біль­ше ста ро­ків — з 1820 ро­ку до1900 ро­ку за­пус­ку, — ка­же Пет­ро Бо­ри­сюк. — Але є й но­вий 6-ти­сяч­ний за­вод, Де­раж­нян­сь­кий, роз­та­шо­ва­ний під Мол­до­вою, де не­має зо­ни, не­має цук­ро­вих бу­ря­ків». На їх­ньо­му міс­ці за­ли­ша­ють­ся ру­ї­ни-сті­ни — ні­мий «пам'ят­ник» тій ко­лиш­ній сла­ві Ук­ра­ї­ни як цук­ро­вої дер­жа­ви. Ад­же ще в 1990 ро­ці на­ші кол­гос­пи та рад­гос­пи сі­я­ли 1,4 міль­йо­на гек­та­рів бу­ря­ків, зав­дя­ки чо­му УРСР вхо­ди­ла до п'ятір­ки сві­то­вих ви­роб­ни­ків бу­ря­ко­во­го цук­ру. 5 міль­йо­нів «со­лод­ко­го» з бу­ря­ків плюс 2-2,5 міль­йо­на тонн пе­ре­роб­ле­но­го трос­тин­но­го сир­цю — та­ки­ми бу­ли по­туж­нос­ті ни­ні то­таль­но по­руй­но­ва­ної га­лу­зі.

Хай то­бі грець, зно­ву си­рець

      Го­лов­ним во­ро­гом бу­ря­ків­ни­ків вва­жа­ють сут­тє­во де­шев­ший трос­тин­ний цу­кор. За да­ни­ми Дер­ж­мит­с­луж­би, в 2003 ро­ці Ук­ра­ї­на ім­пор­ту­ва­ла 1 міль­йон 523 ти­ся­чі тонн цук­ру-сир­цю, го­то­во­го цук­ру з сир­цю і сир­це­вих цук­ро­вих си­ро­пів. Ду­же час­то та­ка си­ро­ви­на пот­рап­ляє в Ук­ра­ї­ну без спла­ти ми­та, а зав­дя­ки піль­го­вій кво­ті, яку «де­ри­ба­нять» між со­бою наб­ли­же­ні до ви­ко­нав­чої вла­ди ко­мер­цій­ні струк­ту­ри, че­рез віль­ні еко­но­міч­ні зо­ни та кон­т­ра­бан­д­ним шля­хом. То­му не вар­то ди­ву­ва­ти­ся, що з 1022 ти­сяч тонн сир­цю, за­ве­зе­них за да­валь­ниць­кою схе­мою (тоб­то на умо­вах, що їх пе­ре­роб­лять в Ук­ра­ї­ні і про­да­дуть на­зад, за кор­дон), бу­ло ек­с­пор­то­ва­но ли­ше 735 ти­сяч, а реш­та, май­же 300 ти­сяч тонн, «осі­ла» на внут­ріш­ньо­му рин­ку, дем­пін­гу­ю­чи ці­ну на сут­тє­во до­рож­чий (за со­бі­вар­тіс­тю) бу­ря­ко­вий цу­кор.

      Та­ким чи­ном, ми­ну­лий се­зон біль­шість бу­ря­ко­пе­ре­роб­ни­ків за­кін­чи­ли зі збит­ка­ми. На­віть сьо­год­ні уря­ду не вда­ло­ся за­без­пе­чи­ти умови, щоб ці під­п­ри­єм­с­т­ва про­да­ва­ли бі­лий цу­кор рен­та­бель­но — хо­ча б за вста­нов­ле­ною Ка­бі­не­том Мініс­т­рів мі­ні­маль­ною ці­ною, що ста­но­вить 2 грив­ні 37 ко­пі­йок за кі­лог­рам. Ста­ном на 22 квіт­ня се­ред­ня оп­то­ва ці­на по Ук­ра­ї­ні ся­га­ла всьо­го ... 2 грив­ні 30 ко­пі­йок. «Де­я­кі ком­па­нії за ре­зуль­та­та­ми ро­бо­ти в 2003 ро­ці піш­ли з рин­ку, — кон­с­та­тує Сер­гій Фе­до­рен­ко, пре­зи­дент кон­цер­ну «Ук­р­рос». — Ха­ос, від­сут­ність будь-яких пра­вил зму­си­ли їх пі­ти. Біль­шість із них зазна­ла збит­кiв».

      «Тиск трос­тин­но­го цук­ру на внут­ріш­ній ри­нок до­сить силь­ний — виз­нає в.о. го­ло­ви Ук­р­цук­ру. — Він сьо­год­ні скла­дає ва­го­му час­т­ку — в ме­жах 6-7 міль­йо­нів тонн, які мо­жуть над­хо­ди­ти в Ук­ра­ї­ну за ці­ною 200 до­ла­рів за тон­ну». Зро­зу­мі­ло, що для ве­ли­ко­го біз­не­су ці­на 1 грив­ня 66 ко­пі­йок за кі­лог­рам знач­но при­ваб­ли­ві­ша, ніж уря­до­ва 2,37. То­му на­віть не­що­дав­но вве­де­на за­бо­ро­на на ім­порт цук­ру-сир­цю і си­ро­пів із Гру­зії, Ро­сії та вста­нов­лен­ня більш жор­с­т­ко­го ре­жи­му з Бі­ло­рус­сю та Мол­до­вою не змо­же зак­ри­ти всі по­тен­цій­ні сир­це­ві «дір­ки» на ук­ра­їн­сь­ко­му кор­до­ні. За сло­ва­ми Пет­ра Бо­ри­сю­ка, в Ук­р­цук­рі по­бо­ю­ють­ся, що на на­шу те­ри­то­рію та­ки пот­ра­пить де­щи­ця із 200 ти­сяч тонн поль­сь­ко­го сир­це­во­го цук­ру та 65 ти­сяч ли­тов­сь­ко­го, то­го са­мо­го, який Поль­ща і Лит­ва ма­ють ек­с­пор­ту­ва­ти зі сво­єї те­ри­то­рії пе­ред вход­жен­ням у  Єв­ро­пей­сь­кий Со­юз, тоб­то до 1 трав­ня.

Мо­ра­то­рій  на де­мон­таж не­мож­ли­вий?

      Утім бу­ря­ків­ниц­т­во «уби­ває» не стіль­ки си­рець (ми ж йо­го ра­ні­ше пе­ре­роб­ля­ли 2,5 міль­йо­на, і ні­чо­го — він не за­ва­жав), скіль­ки від­сут­ність про­ра­хо­ва­ної про­тек­ці­о­ніс­т­сь­кої по­лі­ти­ки що­до ук­ра­їн­сь­ко­го ви­роб­ни­ка і, нав­па­ки, при­сут­ність по­туж­но­го сир­це­во­го ло­бі в пар­ла­мен­ті, Ад­мі­ніс­т­ра­ції Пре­зи­ден­та та Ка­бі­не­ті Мі­ніс­т­рів. От і ви­хо­дить, що уря­дов­ці по­мі­ча­ють сир­це­ву проб­ле­му аж на­вес­ні, ко­ли на­пів­ле­галь­на трос­ти­на уже дав­но «роз­чи­ни­ла­ся» в бу­ря­ко­во­му рин­ку. А отже, всі, хто хо­тів, на ній уже своє за­ро­би­ли.

      Впли­ва­ти на влас­ни­ків бу­ря­ко­пе­ре­роб­них під­п­ри­ємств, які зни­щу­ють га­лузь із блис­ка­вич­ною швид­кіс­тю, вла­да та­кож не мо­же. «На цук­ро­вих за­во­дах уже прой­ш­ло три ра­ун­ди пе­реп­ро­да­жу, то­му впли­ну­ти на цей про­цес склад­но, — вва­жає Пет­ро Бо­ри­сюк. — Та­кі під­п­ри­єм­с­т­ва є куп­ле­ни­ми на тор­гах, є при­ват­ною влас­ніс­тю пев­ної струк­ту­ри чи лю­ди­ни, яка ро­бить що вва­жає за пот­ріб­не. На­чаль­ник дер­ж­де­пу про­до­воль­с­т­ва Єв­ген Лав­ров роз­повiдає, як сам був на двох під­п­ри­єм­с­т­вах Тер­но­піль­сь­кої об­лас­ті — у Чор­т­ко­ві та на «По­діл­лі», де тіль­ки прин­ци­по­вість ро­біт­ни­ків, які взя­ли за­во­ди під влас­ну охо­ро­ну, не дає їхнiм власникам роз­рі­за­ти і ви­вез­ти об­лад­нан­ня брух­том.

      Щоп­рав­да, шля­хи, як при­пи­ни­ти со­ці­аль­но не­без­печ­не ни­щен­ня га­лу­зі, в Мі­наг­ро­по­лі­ти­ки та­ки шу­ка­ють. «Кон­с­ти­ту­ці­єю пе­ред­ба­чено, що Вер­хов­на Ра­да мо­же прий­ня­ти за­кон про за­бо­ро­ну де­мон­та­жу що­до під­п­ри­єм­с­т­ва, яке для дер­жа­ви є стра­те­гіч­но важ­ли­вим. Сьо­год­ні про­ект та­ко­го за­ко­ну го­тує Мі­ніс­тер­с­т­во юс­ти­ції, йо­го най­б­лиж­чим ча­сом ма­ють внес­ти на роз­г­ляд до Ка­бі­не­ту Мі­ніс­т­рів, а уряд йо­го по­дасть у Вер­хов­ну Ра­ду», — об­на­ді­ює Петро Гри­го­ро­вич. А тим ча­сом у Держ­де­пар­та­мен­ті про­до­воль­с­т­ва спро­бу­ють впли­ну­ти на влас­ни­ків цук­ро­за­во­дів ад­мі­ніс­т­ра­тив­но — че­рез ке­рів­ни­ків об­л­дер­жад­мі­ніс­т­ра­цій. «Пот­ріб­но звер­ну­ти­ся до керів­ни­ків об­лад­мі­ніс­т­ра­цій, щоб во­ни взя­ли під свій осо­бис­тий кон­т­роль де­мон­таж цук­ро­вих за­во­дів», — за­я­вив Єв­ген Лав­ров. Не­по­га­но, що хо­ча б фак­том виз­нан­ня проб­ле­ми ви­ко­нав­ча вла­да на­ма­га­єть­ся на си­ту­а­цію впли­ну­ти. Однак нав­ряд чи та­кий вплив зда­тен якось до­по­мог­ти тим, чий за­вод уже «по­чив» .

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>