Який піп, така і його парафія

Досі, говорячи про чиновників Міністерства освіти, які дозволяють собі українофобські заяви, ми мали на увазі лише міністра Дмитра Табачника. І не звертали уваги на тих, хто ховається у його тіні, але робить не менше для викорінення усього українського з нашої освіти і науки. Тож настав час назвати героїв ідеологічного фронту поіменно. І почати можна з шостого заступника міністра — Ірини Зайцевої. Посада, яку вона посіла у квітні 2010 року згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів, є додатковою. Але, як показало життя, від того не менш важливою.

Людина, послужний список якої починався з вихователя дитячого садка–ясел і завершився посадою проректора з наукової роботи Луганського державного інституту культури і мистецтв, є сьогодні головним вихователем країни, оскільки очолює, за її власним визнанням, виховний напрям роботи міністерства. «Промовистим штрихом до загальної характеристики цієї особи є той факт, що Зайцева демонстративно та публічно НІКОЛИ не вживає української мови, тому що не володіє нею. І це, зважаючи на факт її призначення на посаду в освітньому міністерстві, є прямим порушенням як Закону «Про мови», так і Закону «Про держслужбу». Але цікаво, що вона також не володіє на достатньому рівні й російською, яку начебто захищає. Про це у 2008–2009 роках багато писали місцеві газети, а одна з публікацій мала характерну назву «Культур–мультур від Ірини Зайцевої, або Про необхідність захисту російської мови від її захисників». Таким чином навіть російськомовні луганці дають негативну оцінку не тільки щирості пані Зайцевої, а й її професійному рівню. Один з її опонентів навіть підрахував, що у свох публікаціях вона припускається десятків мовних помилок, характерних для учнів середньої школи, а не для доктора філологічних наук», — характеризує Ірину Зайцеву «Народна правда».

З чого ж почала свою діяльність новоспечена заступниця? «Що стосується виховання — а це сфера, яку мені доручено курирувати міністром, то там був пункт про організацію роботи з націонал–патріотичного виховання. Я це викреслила, це замінено на всі напрями виховання, а термін «націонал–патріотичне» взагалі вилучено», — підкреслила пані чиновниця на конференції «Українська і російська мови в Українні — перспективи двомовності».

Як для людини, яка є державним чиновником, покликаним розвивати національну систему освіти, звучить дивно. А як для активіста громадської організації «Луганський обласний російський центр», яким є за сумісництвом Ірина Зайцева, — цілком нормально. «Україна — країна реальної двомовності. І потрібно зробити все, щоб привести до належного вигляду всі сфери освіти, починаючи з дошкільної», — задушевно ділилася своїми планами з учасниками конференції можновладна екс–вихователька дитсадка. А рік тому на громадських слуханнях у Севастополі «Говоримо російською, вчимося російською!» чиновниця так пояснила своє прагнення відстояти російську мову навчання: «Згідно з дослідженнями психолінгвістів, якщо дитину переводять з рідної мови навчання на іншу мову, її інтелектуальний потенціал знижується удвічі». Якої ж тоді долі бажає пані заступниця дітям, чия рідна мова українська, враховуючи останні ідеї влади щодо введення обов’язкової російської у школах?

На відміну від боса Табачника, пані Ірина не приховує і не соромиться своїх українофобських поглядів, не прикривається красивими лозунгами, а «ріже правду» про нові пріоритети в освіті: «Нам вкрай рано заспокоюватися», — звернулася вона до однодумців і гостей із Росії на відкритті фестивалю «Велике російське слово». — За ці п’ять років (президентства Ющенка. — Авт.) сформувалося покоління, чимало представників якого не розділяють тих цінностей, про які ми з вами тут говоримо. На жаль, ми багато втратили за цей час, тому належить докласти немало зусиль для того, щоб втілити в життя домовленості двох міністрів освіти — українського і російського, підписані 17 травня, і, звичайно, нас чекає серйозна, планомірна і складна робота». А щоб захисники російської мови в Україні відчули усю важливість своєї місії, під час чергового «круглого столу» чиновниця застерегла, що на них «чекають серйозні випробування, і заспокоюватися не можна».

Ці слова стосуються і нас — тих, хто вважає українську рідною мовою. На нас теж чекають серйозні випробування. Адже, як свідчать слова заступниці міністра, про інтереси наших дітей вона піклуватися не буде.