Діагноз на «флешці»

Введення в Україні електронних медичних паспортів анонсували ще кілька років тому, а зараз ці «міфічні» документи нарешті набули чітких обрисів. Медичний паспорт буде дещо схожий на звичайну флеш–картку. Цей електронний носій міститиме всю інформацію про стан здоров’я пацієнта від самого моменту народження, результати медоглядів, аналізів та історії хвороб. Як дізналася «УМ» у розробника новітнього проекту, таку «флешку» можна буде під’єднати до будь–якого комп’ютера, проте далеко не кожна машина зможе «прочитати» з неї дані. Річ у тім, що в електронних паспортах працюватиме спеціальна система криптографії (шифрування), яка перетворюватиме зрозумілі для кожного букви на всілякі зірочки та гачечки. Для прочитання інформації на комп’ютері має бути спеціальне програмне забезпечення, яке встановлюватимуть лише у медичних закладах. Таким чином винахідники медичних паспортів хочуть захистити «флешки» від зламу.

«Паспорт можна хоч з’їсти»

«Батько» ідеї впровадження таких медичних «документів» в Україні — завідувач кафедри медичної інформатики Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика Озар Мінцер — переконує, що ера паперових довідок та виписок давно минула. Крім того, каже він, електронні документи легші та більш практичні у використанні. «Ви зробили якесь обстеження й отримали відповідний папірець. Навіщо він вам? Ви його все одно загубите. Значно простіше було би записувати дані на електронний носій», — ствер­джує пан Мінцер.

Персональну електронну «картку» теж можна загубити. У такому випадку пацієнт зможе отримати новий медичний паспорт. Щоправда, це коштуватиме певних грошей — неуважному пацієнтові доведеться заплатити за втрачену «флешку». Відновлення інформації на електронному носії стане можливим через її дублювання у своєрідній базі даних: кожне обстеження фіксуватимуть і в паспорті, і в спеціальній електронній мережі.

«Що робити, коли з людиною трапилася біда на вулиці? — питає Озар Мінцер. — Звідки лікарям узяти інформацію про цього пацієнта? Для невідкладної медицини електронний паспорт — це просто незамінна річ». У таких випадках, каже фахівець, лікарі зможуть дізнатися про стан здоров’я хворого або з його паспорта (якщо пацієнт носитиме його з собою), або з бази даних медичної установи.

Лікарі вже встигли охрестити електронний паспорт засобом їхнього захисту від некоректних пацієнтів. Записи з такої «флешки» не можна буде стерти, тож медики у разі чого зможуть із легкістю довести свою правоту. Медичний паспорт також допоможе боротися з неграмотними лікарями. «Зараз не треба багато часу, щоб переписати історію хвороби: розірвав папери, викинув у смітник — і все. А з електронним паспортом такого не буде: його можна хоч з’їсти, але й після цього він все одно зберігатиме всю інформацію», — пояснює пан Мінцер.

За словами фахівця, дані з медичних паспортів зможе читати будь–хто, але лише з письмового дозволу пацієнта. «Зараз головний лікар може погортати історію хвороби будь–якого пацієнта, при цьому порушуючи усі біоетичні закони, — каже він. — А після введення електронних документів лікар певного спрямування зможе читати лише ту інформацію, яка стосується його спеціалізації, а до інших даних він не матиме доступу». Це — справжній крок уперед, вважає пан Мінцер. Проте цей крок може виявитися й досить поспішним: незрозуміло, як тепер лікар зможе «докопатися» до причин хвороби, не знаючи інших, можливо, супутніх проблем пацієнта.

Ціна питання — два мільярди доларів

Єдиний бар’єр, через який перечіпляється ідея введення медичних паспортів, — це гроші. Новація потребує солідних капіталовкладень, на які наша держава поки що не може зважитися. «Електронні паспорти хтось повинен купувати. Це має самостійно робити розсудливе населення, обходячись без державних коштів», — каже розробник медичної новинки. Нині вартість такого «документа» достатньо висока: один примірник коштує 200 гривень. «Враховуючи те, що людина купує цей паспорт на все життя, таку витрату можна пережити, — переконує Озар Мінцер. — Проте наше населення — небагате, і людей, готових одразу викласти цю суму, дуже мало. А завод не може випустити сто паспортів лише для цих громадян: йому треба виробити десятки тисяч або й мільйони одиниць продукції. Тоді й ціна знизиться, і підприємство буде задоволене».

Мінімальна партія електронних паспортів для заводу — це десять тисяч примірників, за які підприємство може отримати 20 мільйонів гривень. «Ці гроші хтось має вкласти у виготовлення документів. Кошти повернуться, але для початку їх треба десь знайти. У держави грошей нема — вона й без того задихається у проблемах. Ми всі одне одного розуміємо, але важлива справа не рухається з місця, — скаржиться пан Мінцер. — Якби у нас були фінансові можливості, ми б запустили цей проект ще три роки тому. Але відповідь завжди одна й та сама: немає коштів. Тому ми щороку обіцяємо, а далі справа не йде».

Ідеологи введення в дію медичних паспортів, розчарувавшись у зацікавленості держави, взялися шукати гроші в обхід владних установ. Тепер вони проситимуть фінансування у керівництва страхових компаній та великих підприємств, які зможуть виділити хоч якусь копійку для своїх працівників чи клієнтів. А там, можливо, й державні мужі підтримають нововведення.

Зараз розробники електронних медичних паспортів проводять численні перемовини з можливими виробниками «флешок». Якіснішими будуть паспорти, виготовлені за кордоном, проте у такому випадку суттєво (можливо, навіть у п’ять разів) підвищиться їхня ціна, кажуть спеціалісти. Тому виробництво цих документів усе ж спробують запустити в Україні — у нас є заводи, спроможні це зробити. «Врешті–решт, можна придбати відповідний верстат і виробляти паспорти без посередників. Це дуже важлива справа — йдеться про 45 мільйонів людей. Загальна проектна потужність — 2 мільярди доларів. Тому будь–який бізнесмен буде радий такому замовленню», — переконаний Озар Мінцер.

Труднощі перекладу

Якщо медичні «флешки» вийдуть такими, якими їх задумали науковці, інформацію в цих документах буде продубльовано трьома мовами: українською, англійською та російською. Таким чином, пацієнт, який вирішить лікуватися за кордоном, не матиме проблем із тлумаченням історії хвороби тамтешніми лікарями. «У нас є дуже багато хороших системних перекладачів, які вже за п’ять хвилин можуть перекласти медичну інформацію іншою мовою. Тож проблем із перекладом не буде, — каже Озар Мінцер. — Це не літературний текст: двозначність тут недоречна. Наші перекладачі впораються із цим завданням».

Проте, за словами фахівця, проблеми можуть виникнути на іншому рівні перекладу. Українська система термінів, якими позначають діагнози, успадкована від Радянського Союзу, тож геть не адаптована до світових норм. Наприклад, наш «інфаркт» європейські медики можуть назвати зов­сім інакше, а терміна «вегето–судинна дистонія» у їхній медицині зовсім немає. Цілком можливо, що впровадження електронних паспортів дасть поштовх для переходу всієї української медицини на інший щабель професійних термінів.

Бігати має не пацієнт, а інформація

Але й на впровадженні медичних електронних паспортів натхненники сучасної медицини не зупиняться. «Найголовніше після введення паспортів — це створення єдиного медичного інформаційного простору, — стверджує Озар Мінцер. — Я переконаний, що якісної медицини у нас не буде доти, доки не існуватиме цей простір». Необхідність його появи фахівець пояснює дуже просто: наші лікарі матимуть доступ до більшої кількості наукової інформації, і відтак отримуватимуть більше професійних знань. «Щороку у світі виходить до двох мільйонів наукових статей лише з однієї спеціальності. Проте українські лікарі не знають, що їм читати, не знають, де взяти ці статті», — каже пан Мінцер.

Вигадувати велосипед нашим науковцям не треба — медичний інформаційний простір існує вже у багатьох країнах світу. Це електронна мережа з безліччю функцій, всередині якої містяться дані про геть усі обстеження пацієнтів, їхні аналізи та діагнози, нові наукові дослідження, інформація про ресурси медичних закладів, фінансова звітність, завантаженість лікарень тощо. Наприклад, перед тим, як лягти під ніж хірурга, за допомогою цієї системи можна буде дізнатися інформацію про вільні місця у лікувальному закладі. Бігати має не пацієнт, а інформація, переконані прихильники електронної мережі.

ДО РЕЧІ

Попри те що до електронних «медичних карток» досі є багато питань, розробка цієї системи нині проходить завершальну фазу. Через два місяці, коли науковці повністю доведуть до ладу своє «дітище», вони захищатимуть його на державному рівні. Якщо цей «іспит» пройде «на ура», систему медичних паспортів запровадять у кількох областях України. Для пілотного проекту оберуть регіони з найбільш інформатизованою медициною. Таким чином, кажуть фахівці, їм удасться показати електронні паспорти з найбільш привабливого боку. Найімовірніше, «пробна» паспортизація торкнеться Івано–Франківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької та Одеської областей. До інших регіонів вона зможе дійти лише згодом.